Формування української національної ідеї як важлива проблема нашого духовного та політичного життя. Поширення стереотипу про застарілість "національної держави" як домінуючої форми державності. Важливість принципу права в конституюванні української нації.
Аннотация к работе
Українська “національна ідея” на сучасному етапі розбудови української державностіОднак дискусії, які постійно точаться навколо цієї проблеми, активний соціально-політичний та духовний запит на неї вказують на те, що за шістнадцять років незалежності України це стрижневе для нашого державного та духовного буття питання значною мірою залишається невирішеним. Але в такій редакції подібний інтеграціонізм є вкрай небезпечним, оскільки не сприяє розвитку й закріпленню ще досить слабких інституціональних та ідеологічних механізмів української державності, посилює небезпеку “югославізації” України або її перетворення на “державу, що не відбулася” (в західній науковій літературі такі держави отримали назву failed states). На відміну від російської ситуації, в якій державний пропагандистський апарат зміг домогтися єдності у сприйнятті населенням знакових складників російського "культурного пантеону” (і досягти певної відповідності між образом російського минулого та сучасним російським проектом формування могутньої мілітаризованої наддержави з претензіями на універсальний культурний месіанізм), в Україні конкурують стратегії щодо побудови діаметрально протилежних "картин світу” (та історичних проектів) за шкалою "позитив/негатив”. Про важливість інституту права свідчать: а) наміри інтегруватися в ЄС та регулятивність європейських правових стандартів; український нація державність б) вигідна можливість протиставлення української демократії російському авторитаризму; в) необхідність формування “правового поля” для організації ринкових відносин та формування “середнього класу” як головного носія “національного інтересу” в державах з ринковою економікою. Проти акцентуації цього принципу: а) використання правової риторики силами, які не зацікавлені у формуванні національної держави в Україні та лобіюють російський проект; б) відсутність в Україні розвиненого “громадянського суспільства”, замість якого існує “політизована маса”, схильна до авторитарних або популістських технологій.