Діяльність Директорії в Україні. Повстання проти гетьманського режиму. Внутрішня і зовнішня політика Директорії. Проголошення акта злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Встановлення радянської влади в Україні.
Аннотация к работе
Реферат на тему: Українська Народна Республіка за часів ДиректоріїБоротьба з гетьманським урядом набирала дедалі загрозливіших форм. Влітку 1918 року він створив великий загін з повстанців-селян та різних злочинних елементів; яких закликав повалити гетьмана Скоропадського і не допускати «ніякої іншої влади»; разом з тим він оголошував боротьбу проти австрійців, німців і поміщиків. Селянські повстання спричиняли безладдя, послаблювали місцеву адміністрацію, викликали загальне недовіря до гетьманського уряду, в якому широкі маси бачили тільки російського генерала, поміщика. Осередок Директорії був у Білій Церкві. 16-го листопада Директорія договорилася з німецькою Військовою Радою в Білій Церкві про невтралітет, і 17 листопада почала повстання, зайняла Білу Церкву та Фастів.Зазначена обставина далася взнаки вже під час державної наради у Вінниці 12-14 грудня, проведеної Директорією з представниками політичних партій та громадських організацій, що входили до УНС. її учасники поділилися на два табори, один з яких обстоював парламентарну систему влади, а інший - радянську. Директорія оголошувала себе тимчасовим, хоч і верховним органом революційного часу, який, отримавши владу від народу, народові й передасть її на конгресі трудового народу України, що «матиме верховні права і повновласть рішати всі питання соціального, економічного та політичного життя республіки». Вигравши війну, ці останні дали зрозуміти гетьманським дипломатам, що без особливого ентузіазму сприймають Україну як самостійну державу. Антанта з підозрою зустріла відновлення УНР Директорією, бо дивилася на Україну лише як на південну Росію, керуючись принципом відновлення небільшовицької єдиної і неділимої Росії. На ноту протесту уряду УНР урядові РСФРР стосовно вторгнення радянських військ на українську територію РНК цинічно заявила, що «ніякого війська Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки в Україні немає.Боротьба з більшовицькими військами була дуже тяжка; вони використовували китайців, які з фанатичною твердістю йшли в бій. Україна, затиснута між двома потужними силами - Антантою з півдня й більшовизмом з півночі - не мала сил для боротьби. Єдине питання, якому Конгрес присвятив увагу, був вибір орієнтації: чи на більшовиків, чи на Антанту. У Польщі не було однодумного ставлення до питання Української Держави: соціалісти та деякі партії центру ставилися до Української Держави прихильно, побоюючись відродження російського імперіалізму, але більша частина польського суспільства, зокрема Націонал-Демократична Партія, ставилися до України вороже; вони вважали, що краще мати справу з Росією, ніж з незалежною Україною. Головні пункти Варшавського договору були такі: 1) Польський уряд визнавав право Української Народної Республіки на незалежне існування на території в межах, які будуть означені договорами УНР з сусідами; Польща визнавала Директорію та Головного Отамана С.
План
План
1. Повстання проти гетьманського режиму. Встановлення влади Директорії в Україні
2. Внутрішня і зовнішня політика Директорії. Проголошення акта злуки УНР і ЗУНР
3. Встановлення радянської влади в Україні. Радянсько-польська війна. Ризький договір 1921 р. та його наслідки для України
Список літератури
1. Повстання проти гетьманського режиму. Встановлення влади Директорії в Україні директорія республіка радянська влада