Дослідження історії виникнення УНР, хронології подій та її міжнародного визнання. Вивчення складу, політичного курсу (внутрішня, зовнішня політика) Директорії УНР - найвищого органу державної влади відродженої УНР. Причини поразки визвольних змагань.
Аннотация к работе
Вступ Українська Народна Республіка (УНР) (у той час - Українська Народна Республіка, до Акта Злуки - Наддніпрянська Українська Народна Республіка, Наддніпрянська Велика Україна) - назва української держави протягом 1917-1920 років визвольних змагань У ніч з 24 на 25 жовтня 1917 року в Петрограді перемогло збройне повстання очолюване більшовиками. Зрозуміло були і інші чиновники (конфлікт з Раднаркомом, проблеми міжнародного визнання), що зумовили рішучий поворот до повної незалежності, однак з точки зору еволюції «чистих» державних форм, цей шлях є закономірним. 09.02.1918 - Українська Центральна Рада підписала Берестейській договір, яким Україну як незалежну державу було визнано державами Четверного союзу та РРФСР. Радянська Росія повинна була негайно вивести свої війська з УНР, припинити будь-яку агітацію і пропаганду проти уряду і громад, установ УНР, укласти з нею мирний договір. В той же день Центральна Рада була евакуйована із захопленого більшовиками Києва. Після цього розгорнулася друга україно-російська війна між урядами Радянської Росії та Директорією УНР. 01.01.1919 - Проголошення Директорією УНР автокефалії Православної церкви в Україні. 18.01.1919-21.01.1920 - Делегація УНР бере участь у Паризької мирної конференції Антанти, яка вирішує майбутнє спірних земель європейських держав, що програли у Першої світової війні. УНР намагалась отримати міжнародне визнання, але це суперечило позиції Великобританії, що підтримувала ідею «єдиної та неподільної Росії», та Франції, що намагалася посилити Польщу за рахунок західноукраїнських земель для того, щоб припинити просування на Захід більшовизму. Взимку 1919 війська Червоної армії беруть під контроль Наддніпрянську Україну. Директорія й уряд УНР виїхали у еміграцію до Польщу, яка надавала їм фінансову підтримку (див. Для керівництва виступом обрали тимчасовий верховний орган УНР - Директорію - у складі В. Винниченка (голова), С. Петлюри, Ф. Швеця, О. Андрієвського, А. Макаренка. З цього моменту для Директорії розпочинається період політичної нестабільності, жорсткої боротьби за владу, безуспішних пошуків надійної зовнішньої та внутрішньої підтримки, нескінченних переїздів (Вінниця - Проскурів - Рівне - Станіслав - Камянець-Подільський), періодичних реорганізацій уряду (урядовий кабінет змінював свій склад шість разів і очолювався по черзі В. Чехівським, С. Остапенком, Б. Мартосом, І. Мазепою, В. Пилипенком) та кардинальних змін офіційної політичної лінії.