Головні типи персонажної системи міфологічної легенди, чарівної казки і казки про тварин, їх інтенсіональний контекст, смислова роль. Явища інтерполяції міфологічних праобразів оповідальної творчості в розрізі національної свідомості та історичних реалій.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наукСаме міфологічна проза спонукала учених ХІХ століття до пошуку різних наукових методів і напрямів у фольклористиці, утворення наукових шкіл - міфологічної, міграційної, історико-географічної, антропологічної, ідеї яких відображені й у працях українських дослідників, зокрема, М.Костомарова («Славянська міфологія»), О.Потебні («О доле и сродных с нею существах», «О мифологическом значении некоторых обрядов и поверий»), М.Драгоманова («Два українських фабльо та їх джерела», «Українські народні оповідання у французькій мові»), І.Франка («Як творять словянську міфологію», «Пісні та казки про Правду і Неправду»), В.Гнатюка («Останки передхристиянського релігійного світогляду наших предків», «Деякі уваги над байкою», «Словацький опришок Яношік в народній поезії» та ін.). Лише 1976 року вийшло перше академічне видання «Казки про тварин» в упорядкуванні І.П.Березовського, у 80-х роках - монографія О.Бріциної «Соціально-побутова казка» (у ній здійснено суто структуральний аналіз новелістичної казки), збірник «Легенди і перекази», в якому підбір сюжетів відповідає створеному радянською наукою стереотипу історичної та соціально-побутової проблематики фольклорних зібрань. визначити головні типи персонажної системи міфологічної легенди, чарівної казки і казки про тварин, їх інтенсіональний контекст, смислову роль; українська народна проза казка встановити явища інтерполяції міфологічних праобразів української оповідальної творчості в розрізі національної свідомості та історичних реалій; Наукова новизна дисертації полягає в переосмисленні художньо-ідеологічної функції міфологічної прози як системи оповідального народного мистецтва, розкритті витоків ряду мотивів, образів, їх національних та міжетнічних особливостей, виявленні спільних і відмінних рис міфологічної легенди, чарівної казки та казок про тварин в контексті дослідження їх поетичних мікросистем - символіки часу, простору, чисел, кольористики, що у вітчизняній науці фактично здійснюється вперше. До найпоширеніших найдавніших тотемічних персонажів-праобразів належать хтонічні: вуж, змій, гадина (змія), рідше - черепаха в казках про тварин і в легенді (наприклад, казки «Наречений вуж» у записі П.Лінтура, «Про Гришу і змію» - збірник В.Лесевича, «Біла гадюка» - запис І.Малковича; казки про тварин: «Вуж і дитина» - запис В.Гнатюка, «Чоловік і гадюка» - запис Н.Присяжнюк, «Справедливий уж» - запис П.Томіна; легенди: «Чого кує зозуля» - запис Ю.Смирнова, «Гадюка» - запис І.Манжури).