Дослідження динаміки проявів системності в українській музикознавчій науці. Напрями соціокультурної самоідентифікації українського музикознавства як підсистеми духовної культури. Передумови процесу формування науково-дослідного напряму музикознавства.
Аннотация к работе
ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВРоботу виконано у відділі музикознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор Шульгіна Валерія Дмитрівна, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, завідувач кафедри музикології доктор філософських наук, професор Огородник Іван Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри української філософії та культури доктор мистецтвознавства, професор Мартинюк Тетяна Володимирівна, Мелітопольський державний педагогічний університет, завідувач кафедри музичного виховання і хореографії Захист відбудеться “30” вересня 2008 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.850.01 при Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв (01015, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв (01015, м.У контексті розвинених зовнішніх контактів цієї сфери знання з широким колом дисциплін на розробку в ній наукознавчої проблематики націлює й те, що відповідні дослідження утворили досить ефективний напрям у світовій науці ХХ ст. До осмислення надбань українського музикознавства спонукали також різнохарактерні іманентні процеси, що мали місце вже з часу його кристалізації як науки в першій третині ХХ ст. Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження полягає в такому: 1) у контексті недостатньої розробленості культурологічного аспекту наукознавчої проблематики в розвідках сучасних українських музикознавців у цій роботі здійснено спробу осмислення вітчизняної музикознавчої науки як підсистеми духовної культури; 2) дисертація вписується в новий - наукознавчий - напрям української музикознавчої науки, а також відповідний масштабний напрям сучасного вітчизняного та світового наукового знання; 3) робота містить спробу створення панорамного огляду історії української наукової музикознавчої думки (за деякими винятками до неї входять праці, створені музикознавцями України й української діаспори). Рильського НАН України, зокрема з темою “Українська музика в контексті світової культури: історичні традиції та актуальні проблеми” (від 2006 р., державний реєстраційний номер 0103V008228), що передбачає й розгляд здобутків української музикознавчої науки. Методи дослідження: аналітичний - використовується в різнобічному розкритті провідних прикмет предмета, методу, структури та інших параметрів музикознавчої науки; джерелознавчий - в описанні окремих, у т. ч. архівних матеріалів; системний - у розгляді української музикознавчої науки як диференційованої цілісності; історичний - у вивченні обраного предмета в його обєктивному розвитку, а також в обумовленості конкретно-історичними контекстами - соціокультурним, загальнонауковим, мистецьким; еволюційний - у виявленні вихідних констант на різних етапах розвитку системності та проявів цих констант в українській музикознавчій науці; порівняльний - у співставленні тенденцій розвитку української, російської, західноєвропейської музикознавчої науки, загальнонаукового знання; теоретичний - у виділенні системних закономірностей, формулюванні проміжних і кінцевих підсумків еволюції вітчизняної музикознавчої науки.