Аналіз посилення політичних переслідувань за український націоналізм із боку тоталітарного режиму СРСР наприкінці 20-30-х рр. ХХ ст. на основі архівних справ мовознавчої кафедри Ніжинського інституту та інших джерел. Переслідування науковців та студентів.
Аннотация к работе
Українська мовознавча кафедра Ніжинської вищої школи кінця 20-30-х рр.Це була літературно-мовна секція (прототип двох нинішніх кафедр - української мови та української літератури), що входила на той час до науково-дослідної кафедри (власне, комплексної трисекційної надкафедральної науково-методичної структури) історії культури й мови, очолюваної професором В. Рєзановим. Рихлика працювала над колективною науковою темою "Місце дієслівного присудка в складному реченні", брала участь у роботі Термінологічної комісії при Інституті української наукової мови (ІУНМ) ВУАН, одним із завдань якої була "організація широкої сітки членів-кореспондентів Бюра народніх термінологічних матеріалів, відрядження своїх постійних робітників на спеціальні експедиції по народную термінологію та, як слід цього і всієї попередньої діяльності Інституту, упорядкування загальної інститутської картотеки наукової української термінології та номенклатури, що має стати за матеріал та основу для укладання спільно з "Комісією словника живої мови" Великого тлумачного словника української мови" (Тут і надалі в цитатах орфографію авторів збережено. У 1928-1929 рр. члени кафедри брали активну участь у популяризації "Українського правопису" ("харківського", або "скрипниківського"), проект якого, підготований Державною правописною комісією, з’явився 1926 р. Умови для наукової та навчальної діяльності на кафедрі погіршуються через розпочаті в СРСР переслідування науковців та студентів за по-єзуїтськи вигадані репресивними органами "злочини" - український націоналізм, тероризм, шпигунство: "Переслідування та утиски... активізувалися на межі 1920-1930-х рр. в рамках формування нового суспільно-політичного ладу та запровадження монопольного панування комуністичної ідеології (зокрема - у ході сфабрикованих процесів над "Спілкою визволення України" та "Українського національного центру)" [2]. Сигналом завершення українізації стала єдина офіційно дозволена версія про "братню" історичну вторинність української мови щодо російської, що на мовному рівні була втілена в "Українському правописі" 1933 р.: "Без жодного обговорення "переробила" "Український правопис" у 1933 р. правописна комісія НКО (Народний комісаріат освіти.