Загальна характеристика концепції формування єдиної української літературної мови І. Франка. Розгляд конструкцій з дієслівними формами. Аналіз української церковно-полемічної літератури XVI-XVII століть. Сутність поняття "анатомічний фразеологізм".
Аннотация к работе
Українська мова за професійним спрямуванням український літературний мова фразеологізм 1. Дайте відповідь на теоретичне питання Іван Франко в історії української літературної мови Відповідь: В історії формування єдиної української літературної мови визначне місце належить Іванові Франкові. У спеціальних мовознавчих студіях, численних літературно-критичних статтях, замітках, рецензіях, листах він висвітлив методологічні й теоретичні питання формування й розвитку української літературної мови, реалізацію яких знаходимо в мовній практиці Франка - письменника. В питанні єдності літературної мови Іван Франко виходив з того, що вона є важливим обєднувальним, консолідувальним чинником будь-якої нації. Над тим, що таке українська літературна мова, якою їй бути, на основі чого вона повинна сформуватись у другій половині XIX ст. задумуються й інші письменники і науковці. Проблема поглибилась ще й тим, що після сумнозвісних Валуєвського циркуляру й Ємського указу майже вся літературно-видавнича діяльність переноситься до Львова, ширше - в Галичину. Іван Франко в № 18 «Зорі» за 1891 р. друкує свою полемічну відповідь під назвою «Говоримо на вовка - скажімо і за вовка», в якій, здебільшого несправедливі, знаходимо й засадничі положення концепції розвитку єдиної української літературної мови.