Основні тенденції в формуванні й уніфікації системи морфологічних термінів. Особливості семантичного процесу, який супроводжується розвитком концепції розбірних виразів. Характеристика закономірностей взаємодії питомо українських і запозичених висловів.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано у відділі наукової термінології Інституту української мови НАН України. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Тараненко Олександр Онисимович, Київський національний лінгвістичний університет, завідувач кафедри загального та українського мовознавства; кандидат філологічних наук, доцент Дудко Ірина Володимирівна, Інститут української філології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, доцент кафедри української мови.Захист відбудеться "12 "березня 2008 р. о 14?? годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 Інституту української мови НАН України за адресою: 01001, м.Київ-1, вул. Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні та Інституту української мови НАН України за адресою: 01001, м.Київ-1, вул.Розвиток термінологічної науки як вищого досягнення “культурного зросту народу, його культурного становища” (І.Огієнко) у різні періоди функціонування української мови відбувався нерівномірно, і цілком зрозуміло, що вищого ступеня у своєму розвиткові вона досягала, то більше проблем у її вивченні поставало перед дослідниками. Тому важливо на кожному новому етапі розвитку мови переглядати кількісний і якісний склад окремих терміносистем з погляду адекватності термінів суті позначуваних ними понять, виявляти активні моделі термінотворення, встановлювати наявні між термінами синтагматичні і парадигматичні звязки (передусім на рівні варіантності і синонімії), враховувати співвідношення між власними надбаннями і традиційно вживаними та новими запозиченнями тощо. Зазначений період (а особливо друга його половина) засвідчує активну діяльність науковців у вивченні граматичної будови мови і такого важливого її складника, як морфологія, основних її понять і термінів, ілюструє зміну поглядів науковців не лише на їхній кількісний, а й якісний склад. Актуальність обраної теми дисертаційної роботи визначається тим, що в українському мовознавстві досі немає праць, у яких би комплексно і всебічно досліджувалась морфологічна термінологія впродовж найважливішого періоду в розвиткові граматичної думки в Україні - ХХ-початку ХХІ ст. У сучасному українському мовознавстві морфологічні терміни як одиниці поняттєвого змісту та як ілюстративний матеріал привертають увагу вчених переважно у звязку з розвязанням широкого кола лінгвістичних проблем і передусім у звязку з поглибленим вивченням теоретичних і практичних засад лексикології, термінології, граматики (зокрема й морфології) як окремих наукових дисциплін сучасної української літературної мови.Перший розділ “Морфологічні терміни як обєкт дослідження, систематизації та кодифікації в українському мовознавстві” складається з трьох підрозділів, у яких зясовано загальнотеоретичні питання становлення морфологічної термінопідсистеми у такій послідовності: морфологічні терміни як складник граматичної термінології, першоджерела формування морфологічної термінопідсистеми та основні етапи випрацювання, становлення та кодифікації термінів у досліджуваний період. Як розділ описової граматики морфологія почала формуватися ще в надрах античної науки про мову, у якій сформульовано сутність основних її понять і випрацювано терміни для їхнього позначення. Помітний внесок у розбудову української граматичної (а отже, і морфологічної) термінології цього періоду зробили й автори шкільних граматик та граматик для самонавчання - П.Залозний, Г.Шерстюк, І.Нечуй-Левицький, М.Левицький, В.Мурський, О.Ізюмов та ін., які прагнули створити такі терміни, що, за висловленням І.Огієнка, мали відбивати “українську форму і зміст”. Наприклад, термін спосіб уживали і щодо власне-дієслівної морфологічної категорії і щодо інфінітива - неозначений спосіб; термін родъ глагола теж має двозначний характер (на позначення категорії стану і невласне-дієслівної категорії роду); однаковий зміст вкладали в поняття, позначувані термінами відмінювання, дієвідмінювання і відміна тощо. На кінець 40-их років видано підручник для вищої школи “Курс сучасної української літературної мови” Б.М.Кулика (1948 р.), у якому у розділі “Морфологія” використано переважно терміни для позначення елементарних понять морфології, система яких була унормованою.