Аналіз процесу становлення літературознавчої болгаристики. Діяльність науково-освітніх центрів України та праці видатних вчених, які досліджували болгарську народну творчість та літературу у спільнослов’янському та євроазійському культурному контексті.
Аннотация к работе
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукУ дисертації визначено витоки української літературознавчої болгаристики - проаналізовано праці Ю. Узагальнено досвід представників славістичних шкіл Харкова, Києва, Одеси, Львова у порівняльному вивченні української й болгарської народної творчості та літератури. Вєнціцький, котрі збагатили українську компаративістику теоретичними працями, присвяченими дослідженню болгарської проблематики у спільнословянському та євроазійському культурному контексті. The experience of the Slavonic scholars of Kharkiv, Kyiv, Odessa, Lviv was generalized in the sphere of the comparative study of the Ukrainian and Bulgarian folklore and literature. Sventsitskyi, who enriched Ukrainian comparative studies with their theoretical works devoted to the investigation of the problems of Bulgarian literature in the common Slavonic and Eurasian cultural context.Дисертацію написано у час, коли літературознавство напрацювало значний емпіричний матеріал у галузі українсько-болгарських літературних звязків, і виявилась необхідність переходу від нагромадження фактів у процесі їх історико-порівняльного осмислення й узагальнення до зясування специфіки їх функціонування у культурних процесах учасників взаємодії. Чи є такі або подібні явища в других краях і як вони там проявляються?" У дисертації тому власне і простежується те, як українські вчені ХІХ - середини ХХ ст. сприймали і зясовували сутність такого багатогранного явища, як болгарська література у контексті історії українсько-болгарських літературних і наукових звязків. Комплексний і системний підхід дав змогу розглянути ті аспекти рецепції болгарської літератури в Україні, яким до цього часу приділялось недостатньо уваги, а також визначити специфічне місце української болгаристики у комплексі славістичних дисциплін. Обєктом дослідження у дисертації є монографії, літературознавчі студії, розвідки, статті, рецензії, бібліографічні огляди та інші праці, присвячені проблемі рецепції болгарської літератури в Україні та показу її впливу на українське письменство, що побачили світ окремими виданнями або на шпальтах наукової й громадсько-політичної періодики ХІХ - середини ХХ ст., а також архівні, рукописні джерела, листування між ученими. Предметом дослідження є становлення і розвиток української літературознавчої болгаристики, її проблематика і жанрові особливості, а також вивчення її ролі у розвитку українсько-болгарських літературних і ширше - культурних взаємин; звязок українського літературознавства з історією журналістики, що відіграла помітну роль в ознайомленні української громадськості з Болгарією та її культурою.Констатується той факт, що ці вчені привернули увагу громадськості до малодослідженої південнословянської країни, ввели у науковий обіг значну кількість невідомих раніше староболгарських памяток, виявили себе ретельними текстологами й започаткували опрацювання порівняльної методики вивчення історико-культурного процесу. Науковий світогляд українських болгаристів, як показав матеріал, зазнав впливу й культурно-історичної школи, що виокремила проблему розгляду рідного фольклору та літератури й поставила питання про рецепцію й порівняльну методику вивчення національного й інонаціонального історико-культурного процесу. У другому розділі - "Розвиток літературознавчої болгаристики в українських університетських центрах (40-і роки ХІХ - початок ХХ ст.)" - проведено думку про те, що, вивчаючи болгаристику, можна було оцінити, яке велике значення мали славістичні осередки Харкова, Києва, Одеси, Львова, де болгаристика посідала чільне місце. Ці вчені прислужилися порівняльному дослідженню болгарської й української народнопоетичної символіки, кирило-мефодіївської проблематики, започаткували вивчення болгарських апокрифів і житій в Україні, активно популяризували літературу болгарського національного Відродження на сторінках періодичних видань кінця ХІХ - початку ХХ ст., стали авторами перших критико-бібліографічних оглядів, присвячених болгарській культурі. Важливим напрямом їхніх студій було порівняльне вивчення ритмомелодики, розміру болгарського пісенного фольклору, його символіки у контексті південно-східнословянської звичаєвості, а також - дослідження українського козацького епосу, казок і героїчних пісень про Марка Королевича, які відображали вільнолюбивий дух словян.У результаті проведеного дослідження яскравіше постала роль тих учених, які працювали в галузі української літературознавчої болгаристики у ХІХ - середині ХХ ст. Вдалося дати характеристику її основним центрам, навколо яких обєднувалися вчені декількох поколінь, помітити, що жоден із дослідників не замикався в колі суто болгаристичних проблем.