Характеристика дефініції віршованої казки, взаємодія фольклорних і літературних компонентів у жанровій модифікації. Принципи побудови системи персонажів у збірках казок П. Білецького-Носенка та О. Бодянського, основні види авторських художніх елементів.
Аннотация к работе
ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукУ роботі вперше жанр української літературної віршованої казки 10-30-х років ХІХ ст. аналізується як системне та цілісне художнє явище. Зясовано особливості жанрової моделі (матриці) літературної казки, яка сформувалась на базі народної. Доведено, що неповторність образного світу літературної казки виникає як результат жанрового синтезу народноказкової поетики та індивідуально-творчих художніх сегментів в архітектоніці уже літературного жанру. Білецького-Носенка та О.Бодянського проведено на всіх рівнях: історія виникнення, особливості змістового та структурного сегментів. Виявлено неповторність створення авторського світогляду літературних віршованих казок зазначених авторів у звязку з провідними тенденціями розвитку вітчизняного літературного процесу цього періоду.Незаперечно, що жанрова система української літератури перших десятиліть ХІХ віку обєднує як традиційні різновиди та модифікації, що постали в епоху давньої літератури (байка, сатиричний та ліричний вірші, вірш-травестія, низькі й високі драматичні жанри тощо), так і ті, котрі зявилися в процесі формування нової української літератури, зокрема, бурлескно-травестійна та побутово-гумористична поеми, романтична балада, елегійна й медитативна лірика, віршована літературна казка. Саме літературна віршована казка, яка є жанрово-стильовою модифікацією літературної казки, попри свою локальну продуктивність, в українському мистецтві слова постає як генологічно поліморфне явище, що потребує подальших наукових досліджень. Як авторський твір фантастичного характеру, який виникає в інтенційному просторі «the man of letters» («людини, що пише», творця), літературна віршована казка акумулює основні характеристики фольклорної казки (уснооповідального імперсонального народнопоетичного жанру), а саме: оповідальність, настанову на вимисел, фабульність, поєднання національної самобутності з опертям на мандрівний сюжет, усталену структуру. Його багатовекторність упродовж останніх десятиріч сприяє полікомпонентності наукових точок зору дослідників щодо дифузійного синтезу функціональних структурних компонентів літературної віршованої казки - домінатного індивідуального начала автора та народного первня як перманентного атрибуту вказаної геноодиниці. Актуальність нашого дослідження полягає в потребі системного аналізу української літературної казки 10-30-х років ХІХ століття в найважливіших аспектах її вивчення (становлення жанру, осучаснена інтерпретація літературних казок П.Перший розділ «Становлення жанру літературної казки в українському письменстві: теоретичний та історичний аспекти» складається з трьох підрозділів, у яких викладено теоретичні основи дисертації. Констатується, що жанрова специфіка літературної казки доводить результативність жанрового потенціалу народної казки, але генологічна продуктивність літературної казки значно перевершує можливості народної; розмаїття принципів класифікації цих творів є результатом зазначеного; домінантною в сучасному казкознавстві є розгляд таких основних жанрових різновидів літературних казок - художній переказ народної казки, літературної казки за фольклорними мотивами, власне авторської літературної казки, зініційованих сучасним дослідником Ю. Ярмишем. Сучасна дослідниця Н.Тихолоз в основі класифікації літературних казок використовує принцип естетико-функціональної типології, поділ творів на групи за їх домінантною естетичною функцією, виділяючи казки: 1) розважально-дидактичні, коли текст, приносячи читачеві насолоду, одночасно повчає й виховує реципієнта; 2) сатиричні, де відбувається викриття вад окремих суспільних типів і соціуму; 3) філософські, які є узагальненням конкретних явищ буття, осмисленням «вічних» проблем. Літературна казка «знає» про свого творця все, вона репрезентує його ідеї та ідеї суспільства, до якого він належить; реалізації цієї ознаки літературної віршованої казки сприяє введенню письменником в архітектоніку фольклорного претексту конкретних казково-віршованих текстів, динамічних елементів, наявність яких просто неможлива в образному світі народної казки: ліричних відступів письменника, описів, змалювання емоційних нюансувань героїв, конкретизації, деталізації змісту тощо. «Народноказкові та літературні мотиви в казці П.Білецького-Носенка «Три бажання» відзначено, що казка «Три бажання» П.Звернувшись до українського мистецтва слова 10-30-х років ХІХ століття, зауважимо, що письменство цього часу заактивізувало процес формування нових жанрових моделей, зокрема віршованої літературної казки, котра є жанрово-стильовою модифікацією жанру літературної казки, генотип якої - народноказковий текст. Стаючи предметом усвідомленої мистецької рецепції письменника, народна казка набуває статусу писемної фіксації і стає трансформованою геноодиницею творення художньої дійсності власне літературними засобами.