Спадкоємні зв’язки, інтертекстуальні діалоги М. Ушакова з українським фольклором та літературою. Перекладацький доробок поета з поезії крізь призму еквівалентності художнього світу. Типологічні сходження у творчості М. Ушакова та українських митців.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Роботу виконано на кафедрі теорії літератури та компаративістики Київського славістичного університету Науковий керівник: Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Кузьменко Володимир Іванович, Київський славістичний університет, завідувач кафедри теорії літератури та компаративістики доктор філологічних наук, професорСучасні літературознавці, які працюють в галузі компаративістики, чимало уваги приділяють проблемі взаємодії та взаємовпливу художніх письменств, співвідношенню різних картин світу та їх адаптації до іншомовного середовища, пошукові оптимальних форм міжкультурного спілкування. Виходячи з того, що головною метою літературознавчих порівняльних досліджень має бути “зясування типологічної та генетичної сутності літературного явища (засобів зображення, специфіки художнього твору, творчої спадщини письменників, літературних шкіл, жанрів, стилів тощо) у межах національної і, в кінцевому підсумку, в масштабі світової літератури”, як твердить Д. Ушакова, людини, яка присвятила все своє життя пропаганді української культури, відкрила своїми перекладами багатомільйонному російському читачеві перлини української поезії - твори Т. Франка, Лесі Українки і багатьох інших українських авторів, лишається більш ніж скромною. Варто було б подумати і про нове видання поезії російського лірика в українських перекладах, оскільки колишні інтерпретації, за винятком хіба що перекладів П.Ушакова в інтертекстуальних вимірах з українською літературою" - вивчено й систематизовано наукові підходи літературознавців до генетично-контактних звязків, інтертекстуальних діалогів М.Ушакова з українським фольклором та художнім письменством. Окремі дослідники пропонують взагалі відмовлятись від терміна "вплив", у природі якого закладено певний присмак автоматичної "залежності" одного твору від іншого, сприймаючої літератури від літератури "впливаючої" (Д. Разом з тим Ушаков дуже далекий від зумисної "українізації" тексту, з високим відчуттям міри вдається до подібного прийому лише в тих випадках, коли це сприяє кращій художній виразності усього твору. Кубілюса, який виокремлює три своєрідні етапи життя фольклору в літературі: стилізацію, коли художнє письменство звертається до фольклору в пошуках неповторної своєрідності; психологічну інтроспекцію фольклорних мотивів, коли вони "переплавляються" в індивідуальному стилі письменника, будучи одним з його складових елементів; і, зрештою, міфологію, в реферованому підрозділі зясовано еволюцію ідейно-естетичних принципів Ушакова. Кубілюсом етапів взаємовідносин між літературою і фольклором можна виявити переважно в ранніх творах М. Ушакова.