Суспільно-культурні передумови розвитку української літератури Донеччини 20-80-х рр. Аналіз жанрово-тематичної та стильової своєрідності поезії шахтарського краю. Посилення загальноукраїнських ідей у творчості місцевих письменників у часи репресій.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТРобота виконана в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Мишанич Степан Васильович, Донецький національний університет, професор кафедри української літератури і фольклористики Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Галич Олександр Андрійович, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри української літератури кандидат філологічних наук Мариняк Руслана Степанівна, Харківський гуманітарний університет “Народна українська академія”, доцент кафедри українознавства Захист відбудеться “14” червня 2007 р. о 13:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.07 Харківського національного університету імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитись в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.По-різному торували собі шлях у літературу і виявляли себе як творчі особистості кілька сотень письменників, які писали свої твори українською мовою на Донеччині у 20-80-х рр. Другі замовкали як літератори або ж зрідка писали “у шухляду”. В аналізі здобутків і втрат української літератури Донеччини слід враховувати ще одну обставину: відтік українських письменників із ареалу посиленої русифікаторської політики “на Україну”, як висловився про цей процес В. Стус. В українському літературознавстві, на жаль, досі не створено дослідження аналітично-узагальнюючого характеру, яке б всебічно висвітлювало особливості розвитку української літератури в шахтарському регіоні в умовах суворої партійної регламентації, розкривало значення даного літературного процесу в контексті української культури. Перспективною тема дисертації є і в тому плані, що Донеччина як центр, або майже центр української етнічної землі (бо далі йде, значною мірою, українська Курщина, Вороніжчина, Ростовщина і Кубань) маловідома українському читачеві як регіон, в якому всупереч всім настановам й установкам радянських і партійних органів у всі недобрі окупаційні часи пробивалися ростки національної літератури і, зокрема, поезії.У Вступі до дисертації обгрунтовано актуальність дослідження, визначено об?єкт наукового пошуку, сформульовано мету та завдання роботи, окреслено методологічне спрямування, розкрито наукову новизну, висвітлено практичне значення дослідження, подано дані про апробацію роботи. ХХ ст.” висвітлено політичні, соціальні та духовні аспекти, що визначали специфічність всіх сфер суспільного життя Донеччини доби тоталітаризму і вплинули на становлення й функціонування новітньої української літератури в шахтарському краї. Сосюри Василь Гришко, “перше десятиріччя совєтської влади на Україні було двоїстим за своїм об?єктивним історичним характером. ХХ ст.” присвячений дослідженню суспільно-культурних умов шахтарського регіону, за яких відбувалося становлення національної ідеї в місцевій літературі 60-70-х рр., розвиток українського літературного процесу в період посиленої русифікації краю 80-х рр. Гордасевич - на тривалий час була позбавлена можливості спілкуватися з читачем за відкрите протистояння радянській владі, а її перша збірка “Мажорна гама” (1965), сповнена ідеями шістдесятництва, зберіглася лише у вигляді авторського рукопису на полицях обласного архіву.У Висновках зроблено загальні підсумки дослідження: Формування новітньої української літератури в шахтарському краї відбувалося в умовах зміни політичного курсу країни, що спричинило співіснування радянських ідеалів і національних цінностей у творчості місцевих авторів. Приборкання вибуху національної самосвідомості Системою наприкінці 20-х рр. обумовило подальше закріплення радянських гасел у культурному житті Донеччини і вимушене уникання національних проблем у місцевій літературі. Розуміючи роль періодичних видань у творенні соцреалістичного канону, донецькі автори, щоб вижити і мати змогу спілкуватись із читачем, змушені вдаватися до завуальованої асоціативності, алегоричності, за якими проглядають справжні думки і переживання. Орієнтація українських письменників Донеччини на відстоювання духовності і ментальності українського народу продовжується і в повоєнному десятилітті в умовах жорсткого партійного контролю за видавництвами і домінування робітничої теми в літературі. Ідея національного відродження, спрямована проти інтернаціональної політики радянського уряду, вповні розкрилася у творчості одного з засновників дисидентського руху на Україні - О. Тихого.