Суть світоглядних, психологічних та естетичних джерел усної ліричної поезії. Закони художнього мислення, що формують ліричну пісню. Закономірності національної свідомості та історичних реалій в еволюції поетичного мислення української ліричної пісні.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наукРобота виконана на кафедрі фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Бойко Володимир Григорович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра фольклористики, професор. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, член-кореспондент НАН України, професор Мишанич Олекса Васильович, Інститут літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України, завідувач відділу давньої та класичної української літератури; доктор філологічних наук, професор Захист відбудеться "27" березня 2001 р. о 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м.Київ-17, бульвар Тараса Шевченка, 14, конференцзал.Українська фольклористика на сучасному етапі розвитку певна того, що вивчення традиційної пісні про кохання виходить за межі оцінки естетичної функції пісенності навіть на рівні міжжанрових звязків або дослідження формальної субстанційної чи емпіричної сторони пісні, бо такий підхід не розкриває всебічної ролі жанру в народнопоетичній картині світу, не дозволяє поглибити аксіологічну сутність пісенного наративу, що особливо виразно передає своєрідність етносвітосприйняття. Дослідження української ліричної пісні як особливого типу художнього мислення усної культури виявляє низку важливих, проте недостатньо зясованих моментів. Це зумовлено і специфікою природи такого мислення, що передбачає вихідну цілісність, і необхідністю переорієнтації фольклористичних пошуків у напрямку новітніх методик дослідження, зокрема, комплексного вивчення традиційної культури, а також недостатнім засвоєнням теорії пізнання фольклору попередників - О.Потебні, О.Веселовського, М.Драгоманова, І.Франка, Ф.Колесси, К.Квітки, М.Грушевського, які визначили ставлення до усної культури як до складного і неоднозначного явища. По-друге - розкриття іманентності модусу художнього мислення в пісні про кохання сприяє глибокому осяганню суті генези, зміни і трансформації архаїчних структур у пісенності, а, у суті, й розвитку, динаміки народнопоетичного мислення, ролі пісенного фольклору у відродженні елементів пракультури і прамовного стану: проблеми, які лише порушувалися, однак не дістали вирішення. І нарешті, суттєвим для усвідомлення процесу утворення і розвитку української книжної поетичної культури XVII-XVIII ст. є опис, протиставлення та комбінація релевантних ознак такого явища літературної історії, як вірш-пісня любовного змісту рукописних співаників XVII-XVIII ст., що дало можливість закласти основу загальної типології літератури цієї епохи, відійти від надто однозначного, тому неточного протиставлення "усність - писемність", виявити поліцентричність української ліричної поезії як письменства з новою прагматикою, семантикою, поетикою.