Аналіз концептуальних диспозицій, наявних в українському, польському й російському типах державотворення. Вивчаються соціально-правові моделі, що є характерними для цих народів, вектори спорідненості й віддалення розуміння феноменів держави, влади, права.
Аннотация к работе
Українська християнська традиція державотворення та окремі константи інтеграції Христового вчення в російській суспільній думці ХХІ століттяНа питання, чому автор статті виносить як проблемний комплекс питань саме тематичне коло, пов‘язане із співставленням вітчизняної, польської та російської державно-правових традицій маємо відповісти, що в названих вище трьох словенських народів не лише близьке географічне й внаслідок цього - геополітичне положення, що завжди буває з сусідуючими народами, ай-головно - і польський і російський дискурс завжди знаходилися з українським у стані постійної взаємодії, переживав етапи історичного взаємопритягання й історичного взаємовідторгнення. При цьому, залишаючись приналежними до світової родини християнських (православних, католицьких) народів і українці, і поляки і росіяни репрезентували в соціальних та культурних універсаліях народів-сусідів певні константи своєї ідентичності, власної унікальності, так би мовити, дарували геніїв літератури, культури, мистецтва одне одному. В багатьох дослідженнях, написаних вже на початку ІІІ Тисячоліття з різних царин наук про людину, суспільство, державу, право, автори, після завершення ери панування в ХІХ-ХХ ст. атеїстично-матеріалістичних тенденцій та ідеологічних пріоритетів, знову виносять як концептуально значущі категорії «християнська традиція», «православна традиція», «католицька традиція», «європейська традиція». Традиція, і - як одна з чільних - традиція державотворча, відтак є формою виявлення національної ідентичності, є універсальним способом пізнання ставлення певної національної спільноти до світу й до себе самої, оскільки саме через розуміння й форми та способи трактування традицією загальносвітових, у даному тематичному зрізі - християнських універсалій пізнається не лише національна ідентичність певного народу, а і його державотворчі та соціально-правові цінності й пріоритети. В класичній, від першої появи друком у Франції в 1648 році праці Гійома Левассера де Боплана «Опис України», серед інших ґрунтовних характеристик життя, звичаїв, побуту, козацької медицини, географічного положення, кліматичних умов, в яких мешкають українці, наводяться й характеристики державного й соціально-правового розуміння українцями, як християнським козацьким народом, основ функціонування влади, суспільства, їхньої взаємодії між собою.