Статус українців у складі Чехії і Словаччини. Історичні умови розвитку української громади в цих державах. Поняття діаспори, розповсюдженість нації по світу. Українці в Словаччині як одна з національних меншин. Поділення на автохтонів та емігрантів.
Аннотация к работе
Частина українців віддавна проживає на територіях, які після II Світової війни увійшли до складу сусідніх з Україною держав (Польща 300 тис., Румунія 100 тис., Словаччина 40 тис. жителів українського походження).Усього у світі поза межами України проживає приблизно 10 млн людей українського походження. Звязок української діаспори з історичною Батьківщиною здійснює через товариство "Україна", "Конгрес вільних українців", громадські та культурні організації. Відчутну роль у зміцненні цих звязків відіграє журнал "Українська діаспора", що видається Національною Академією наук України. Найбільшим організованим обєднанням українців у Чеській Республіці є "Українська ініціатива", яку очолює Віктор Райчинець. Загальне збільшення кількості вихідців з України у Чехії позначилося й на активізації роботи українського суспільства.Українці стали найчисленнішою громадою іноземців у Чехії. "Серед іноземців у Чехії на першому місці українці - 117 тисяч людей, а "на пяти наступають" їм вєтнамці та словаки", - вказується в повідомленні. "Але дані тих, хто був більш відвертий із державою, дозволили встановити, що в країні проживає, дещо округлюючи, 6,7 мільйона громадян, які вважають себе чехами, 522,5 тисячі мораван, 149 тисяч словаків, які постійно проживають у країні, і дещо більше як 13 тисяч циган", - повідомляє Радіо Прага. За 10 років, що минули з моменту попереднього перепису населення країни, кількість її жителів збільшилася на 322 тисячі, однак повязано це не зі зростанням народжуваності, а з притоком іноземців, кількість яких за цей період збільшилася на 261%, зазначають дослідники. Значну роль тут також відіграють процеси поступової асиміляції українців до чеського суспільства.Згідно з офіційним переписом населення, станом на 2001 рік у Словаччині проживало 55 000 українців. Порівняно зукраїнцями Румунії українці (чи русини) Словаччини почувають себе значно краще. У 1991 р. під час перепису населення Словаччини вперше запроваджено дві позиції для самовизначення населення - «українець» та «русин» (до того все місцеве населення самоідентифікувало себе як «русини-українці»). На сьогодні єдине русько-українське населення Пряшівщини, що раніше становило одне ціле з лінгвістичної точки зору, розбито на три групи: русинів, українців і словаків - остання група, завдяки асиміляції русько-українського населення, постійно збільшується за рахунок двох перших. Частина русько-українського населення Пряшівщини усвідомлює себе окремою від українців етнічною групою - «русинами», у щоденному мовленні вони вживають ті самі діалекти лемківського говору, що і українці Словаччини, але як писемну використовують не літературну українську мову, а «русинську» (лемківсько-пряшівську) мову - кодифіковані у 1995 р. два діалекти лемківського говору української мови у Словаччині (західноземплінський та східноземплінський).Українська діаспора - це збірне визначення української національної спільноти поза межами українських земель (етнічної української території), яка відчуває духовний звязок з Україною. Станом на 2004 рік за межами України мешкає від 10 до 15 млн. українців та їх нащадків, тобто близько третини корінної нації. В одних випадках під ним розуміють усіх без винятку українців, розсіяних по всьому світові; в інших - лише дисперсні (розпорошені) їх частини, що не становлять якоїсь спільноти; нарешті, діаспорою вважають усіх українців поза Україною, за винятком тих, котрі проживають у сусідніх державах на споконвічній етнічній території. На Заході, наприклад, найчастіше вдаються до поєднання етноніма та політоніма («українські канадці», «україноканадці») або етноніма і громадянства («українець Канади», «українець США»), а при визначенні діаспорної групи-до термінів «українська етнічна група», «українська імміграція», «канадські вихідці з України» тощо. Церква для українців є обєднуючим чинником: здебільшого українці підтримують між собою контакти завдяки церкві.