Бурхливий розвиток українського театрального мистецтва та піднесення драматургічної творчості у другій половині ХІХ століття. Викинення та існування "театру корифеїв". Творчість М. Старицького, І. Карпенка-Карого, М. Заньковецької та М. Садовського.
Аннотация к работе
Новокаховський міський відділ освіти Роботу виконала: учениця 9 - Б класу Роботу перевірив: вчитель історії УкраїниУ другій половині XIX ст. український театр не тільки посів визначне місце в громадсько-культурному і політичному житті України, а й здобув широку популярність далеко за її межами. Постійні переслідування українства не сприяли розвитку драматургії, адже, крім аматорських театральних труп, упродовж багатьох десятиріч Україна не мала професійного національного театру. У другій половині XIX ст. український театр не тільки посів визначне місце в громадсько-культурному і політичному житті України, а й здобув широку популярність далеко за її межами. Оскільки репертуар був обмеженим, самі театральні діячі змушені були братися за перо, щоб поповнити його пєсами на українські теми. Але театр здобував усе більшу популярність, на його захист виступали не тільки актори, письменники, підприємці, а й значна частина чиновників, серед них київський, волинський та подільський генерал-губернатор.