Утворення діаспори шляхом міграцій і внаслідок насильницького відторгнення частини етносу від основного масиву. Особливості формування української діаспори. Зв"язок української діаспори з історичною Батьківщиною. Українські громадські організації Польщі.
Аннотация к работе
ТАВРІЙСЬКА АКАДЕМІЯ КРИМСЬКОГО ФЕДЕРАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ В.І.ВЕРНАДСЬКОГО Виконала: студентка 4 курсу заочної форми навчання Шаповалова Г.Д.Діаспора (грец. ???????? - «розсіяння») - етнічна, в першу чергу релігійна (конфесійна) та мовно-культурна спільнота або сукупність індивідів, які існують та зберігаються за межами свого материнського регіону, і котрі усвідомлюють свою генетичну або духовну з ним єдність. Поняття походить мовно з давньогрецької, але змістовно - з іудейської традиції (мається на увазі розсіяння євреїв по світу та існування компактними релігійно-етнічними громадами). В одних випадках під ним розуміють усіх без винятку українців, розсіяних по всьому світу; в інших - лише дисперсні (розпорошені) їх частини, що не становлять якоїсь спільноти; нарешті, діаспорою вважають усіх українців поза Україною, за винятком тих, котрі проживають у сусідніх державах на споконвічній етнічній території. На Заході, наприклад, найчастіше вдаються до поєднання етноніма та політоніма («українські канадці», «україноканадці») або етноніма і громадянства («українець Канади», «українець США»), а при визначенні діаспорної групи - до термінів «українська етнічна група», «українська імміграція», «канадські вихідці з України» тощо.Українська діаспора - збірне визначення української національної спільноти поза межами українських земель (етнічної української території), яка відчуває духовний звязок з Україною. Станом на 2004 рік за межами України мешкає від 13 до 15 млн. українців та їх нащадків, тобто близько чверті народу. Звязок української діаспори з історичною Батьківщиною здійснює через товариство "Україна", "Конгрес вільних українців", громадські та культурні організації. Відчутну роль у зміцненні цих звязків відіграє журнал "Українська діаспора", що видається Національною Академією наук України. У Молдові проживають 600,4 тис. українців, які складають 13,8% населення республіки.За різними даними у Польщі сьогодні проживає від 300 до 600 тис. українців та осіб українського походження. Вважається, що після припинення евакуації українців з Польщі у липні 1946 року, відповідно до Угоди між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення від 9 вересня 1944 року, на території Польщі - історичній Холмщині та Підляшші, Надсянні й Лемківщині - залишилось ще близько 170 тисяч українського населення. З огляду на це, перепис 2002 року зареєстрував у Польщі всього 30 957 українців, у тому числі польського громадянства 27 172 особи, та 5863 лемків, у тому числі 5850 польського громадянства. Українська спільнота в Польщі від 1944 року і до наших днів зазнавала драматичних умов існування, а це обєктивно призводило до її повільного, але неухильного зникання: до 1946 року - фактично примусове виселення в Українську РСР. Окрім названих українських обєднань, від 90-х років виникали різні регіональні та професійні товариства, як, наприклад, Товариство «Руська бурса» у Горлиці, Товариство розвитку Музею лемківської культури в селі Зиндрановій, Український «Народний Дім» у місті Перемишль, загальнопольський молодіжний «Пласт», Спілка юристів, Союз українок, Українське історичне товариство, Союз українців Підляшшя (у 2001 році обєднував 383 члени), Спілка українців-політвязнів сталінського періоду, Українське вчительське товариство, Українське лікарське товариство, Українське християнське братство святого Володимира, Товариство підприємців, Товариство імені Б.Процес формування української діаспори у Польщі значною мірою був зумовлений політичними подіями першої половини ХХ ст. У результаті Другої світової війни до складу Польщі відійшли етнічні українські землі - Надсяння, Лемківщина, Холмщина та Підляшшя. Після обміну українсько-польським населенням у Польщі залишилось 220 тис. українців.