Дослідження І. Франком літератури часів національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. Аналіз феномену "Хмельниччини". Козацький рух і національне відродження України. Заміна старої греко-слов’янської культурної традиції латино-польською.
Аннотация к работе
Київський національний університет імені Тараса ШевченкаЗагалом дослідник цікавився такими питаннями, як особливості її ідейно-тематичного спектру, суспільні та громадські функції, роль і значення у культурно-літературному процесі, генетичні звязки з літературами інших європейських народів. Особливий науковий інтерес викликає у Франка література часів національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького 1648-1654 рр. Дослідник запропонував власний підхід до цього письменства, запропонувавши та обґрунтувавши його поділ на дві групи: спеціально-козацька група і схоластично-вчена група. «Витвором» козацьких рухів учений називає літописи Самовидця і Самійла Величка, хронічки та мемуари Ханенка, Марковича, різні «козацькі записи», які, на думку Франка, до історії літератури «належать поперед усього як більше або менше вірні малюнки загальної фізіономії того часу, як зразки того духу, тих симпатій і ідеалів, що оживляли козацтво в його чільних представителях» [8, с. До складу «ученої літератури», що творилася у такому видатному осередку, як Києво-Могилянська колегія (академія), Іван Франко відносить постаті Лазаря Барановича, Іоаникія Галятовського, Інокентія Гізеля, Симеона Полоцького, Дмитра Туптала, Варлаама Ясинського, Феофана Прокоповича, вченість яких називає «схоластичною», відірваною від життя, такою, що не мала практичної користі. Дослідник зазначає: «Переглядаючи всю історію південно-руської літератури до кінця ХУІІІ ст., бачимо, що в ній потроху - наскільки це було можливо при безнастанних лихоліттях і при нестачі правильно організованої освіти крізь глибоку верству наслідування пробиваються самостійна духовна праця, живий погляд на потреби народу, завдання літератури і повязана з ними жива мова» [8, с.