Українська біографічна проза першої половини ХХ століття: жанровий аспект (за творами В. Петрова, С. Васильченка, О. Іільченка, Л. Смілянського) - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНСЬКА БІОГРАФІЧНА ПРОЗА ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ: ЖАНРОВИЙ АСПЕКТУ роботі розкрито теоретичні засади проблемних питань біографічного наджанру, біографічної прози, зясовано її специфіку, особливості становлення; конкретизовано значення понять “біографічна повість”, “художня біографія”, “художня вигадка”, “здогад”; досліджено специфіку творення біографічної прози та вплив літературної політики на формування біографічного твору першої половини ХХ століття. Виокреслено два жанрові різновиди біографічної прози першої половини ХХ ст. і проаналізовано особливості біографічної прози нарисового характеру та своєрідні ознаки біографічної прози традиційного художнього типу. В работе раскрыты теоретические основы проблемных вопросов биографического наджанру, биографической прозы, выяснена ее специфика, особенности становления; конкретизированы значения понятий “биографическая повесть”, “художественная биография”, “художественная выдумка”, “догадка”; исследована специфика создания биографической прозы и влияние литературной политики на формирование биографического произведения первой половины ХХ столетия. Определены две жанровые разновидности биографической прозы первой половины ХХ ст. и проанализированы особенности биографической прозы очеркового характера и своеобразные признаки биографической прозы традиционного художественного типа. The thesis is dedicated to the research of Ukrainian biographical prose of the first half of the XX-th century, in particular to the complex analyses of genre specificity of works by V.Petrov (Alina and Kostomarov, Novels by Kulish), S.Vasylchenko (Wide road), O.Ilchenko (Petersburg autumn), L.Smilanskiy (Mykhailo Kotsyubynskiy).Однак такі критичні напрацювання були поодинокими, не містили системного аналізу розвитку, специфіки творення, жанрової своєрідності біографічної прози першої половини ХХ ст., натомість подавали переважно оцінний аналіз художніх творів. Спроби цілеспрямованого опрацювання загалу біографічної прози та намагання вирішити деякі теоретичні проблеми жанрового розвитку належать дослідникам другої половини ХХ століття, йдеться про праці І. Валевський досліджував теоретичні і методологічні проблеми біографії як типу гуманітарного знання; Б. Залишилися поза увагою дослідників і численні архівні матеріали згаданих письменників-біографів, без вивчення яких неможливе ґрунтовне дослідження жанрового аспекту біографічної прози першої половини ХХ століття. зясувати специфіку творення біографічної прози та вплив літературної політики радянської влади на формування біографічного твору першої половини ХХ століття; біографічний проза література життєпис проаналізувати особливості біографічної прози нарисового характеру на основі художнього аналізу творів В.У першому розділі “Біографічний дискурс: віхи розвитку та дослідження біографічної прози” прослідковано історію розвитку біографічної прози від зародження і до початку ХХ століття шляхом аналізу епохальних біографічних творів світової та української художньої літератури; визначено новаторські ознаки розвитку біографічної прози кожної епохи; на основі теоретичних надбань дослідників біографічного жанру виокремлено пять проблем розвитку досліджень теоретичних засад біографічної прози та подано своєрідний погляд на шляхи їх розвязання. Схема побудови античних міфів накладалась на структуру написання біографій, автори яких вбачали суто екстенсивну різницю між людьми та богами. У другому розділі “Парадоксальність сутності біографічної прози та особливості її становлення за часів літературної політики” зясовано специфіку творення біографічної прози, прослідковано вплив літературної політики на формування біографічного твору першої половини ХХ століття та досліджено процес створення біографічних творів В. Основною тезою всіх критичних завваг щодо написання життєписної прози було і є: біограф повинен знати міру в зображені будь-кого і будь-чого. Безумовно, такі зверхні вказівки значно звужували можливості письменників біографічних повістей, адже автор повинен був відігравати роль не творця, а слухняного працівника-реалізатора.