Українська антропонімія у генеральному описі Лівобережної України 1765-1769 рр.: словотвірна і морфологічна структура (на матеріалі Київської сотні Київського полку) - Автореферат
З"ясування основних рис української антропонімії ІІ половини XVIII століття з погляду її походження, словотвірної та морфологічної структури. Визначення основних моделей іменувань з погляду їх кількісних та функціонально-семантичних характеристик.
Аннотация к работе
Українська антропонімія у генеральному описі Лівобережної України 1765-1769 рр.: словотвірна і морфологічна структура (на матеріалі Київської сотні Київського полку)Роботу виконано на кафедрі української мови Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, професор НІМЧУК Василь Васильович, Інститут української мови НАН України, директор. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ҐРЕЩУК Василь Васильович, Прикарпатський державний університет імені В.Стефаника, завідувач кафедри української мови. кандидат філологічних наук, доцент СЕМЕРЕНКО Ганна Василівна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, доцент кафедри мови та методики викладання мови у початковій школі. Захист відбудеться “02 ”грудня 2003 року о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.04 у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, 01601, м.В імені, процесі його вибору, особливостях функціонування відображається діалектика взаємодії обєктивного та субєктивного, мовних та позамовних чинників. Одним з історичних джерел, що дає можливість вивчення української антропонімії ІІ половини XVIII століття, є Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 років, який був першим переписом мешканців Гетьманщини і відображав їхній соціально-економічний статус, походження, володіння майном, родинні та суспільні відносини. Дисертація є першим в українській лінгвістиці дослідженням Генерального опису Лівобережної України 1765-1769 рр. На основі суцільного обстеження власних імен, зафіксованих у межах Київської сотні Київського полку (це єдиний полк, опис якого було завершено повністю), визначено якісні та кількісні характеристики системи антропонімів того періоду, особливості їх функціонування, словотвірної та морфологічної структури. Матеріалом для дослідження стали іменування мешканців Київської сотні Київського полку, зафіксовані в Описі. Однак кількість іменувань не відповідає реальній кількості мешканців з кількох причин: по-перше, іменування деяких осіб наводяться більше одного разу; по-друге, відомості про мешканців частини населених пунктів подано у вигляді таблиць з зазначенням кількості полів, сіножатей та ін., кількості мешканців, їх розподілу за віком, майном (без наведення імен); по-третє, у матеріалах перепису Київської сотні трапляються імена осіб, які не були її мешканцями, - членів царської родини, гетьманів, а також святих.Особливість одночленних іменувань полягає в тому, що вони вживаються у складі аналітичних патронімних конструкцій (імена) або супроводжують повні іменування (прізвиська, патроніми, прикметники). Одночленними іменуваннями виступають: 1) імена (у супроводі займенників або загальних назв на позначення спорідненості): Агафі(я) сестра (III, 160); Захаръ ево синъ (IV, 41); 2) прізвиська: они Беркути с пре(д)ковъ козаки (III, 184); 3) патроніми: Голоденко (II, 9); Карповичъ (III, 28); 4) прикметникові іменування: оной Березовской с предковъ козакъ Кіевскій (III, 38). Двочленні іменування представлено кількома моделями: 1) імя імя: Артемъ Андрhецъ (IV, 67); 2) імя прізвисько: Григорий Хрещикъ (IV, 32); 3) імя патронім: Василиса Гутиловна (III, 204), 4) імя прикметник на-СК-ий: Ва(р)(в)ара Яковская (III, 271). Найчастотнішими з них є такі моделі: 1) імя імя патронім: Федо(р) Григорецъ Дhденченковъ (IV, 76); 2) імя патронім прізвисько: Кондратъ И(в)ано(в)ъ Ко(в)алъ (III, 245); 3) імя патронім патронім Степанъ Івано(в)ъ Панченко (IV, 107); 4) імя патронім прикметникове іменування на-СК-(ий): Елена дочь Тихоніева Григоровска(я) (III, 34); 5) імя прізвисько прикметникове іменування на-СК-(ий): Ка(р)пъ Запоро(ж)ецъ Шк(у)ринский (III, 163). Близько 200 імен, вживання яких зафіксовано в ІІ половині XVIII ст., задовольняли потребу носіїв мови щодо номінативної, дистрибутивної і конотативної функцій за рахунок їх високої частотності (кожне імя вживалося в середньому 32 рази), а також певної варіативності (в середньому імена мали 3 варіанти фонетичного або словотвірного характеру).