Ознайомлення зі створенням радянсько-німецького альянсу. Характеристика особливостей "радянізації" Західної України. Визначення та аналіз наслідків масових репресій. Дослідження процесу опору утвердженню комуністичного режиму в Західній Україні.
Аннотация к работе
Українські землі на першому етапі війни (вересень 1939-червень 1941 р.)Вже 23 серпня 1939 р. між Німеччиною і Радянським Союзом було підписано договір про ненапад (відомий як "пакт Ріббентропа - Молотова") терміном на 10 років і таємний протокол до нього, за яким Європа фактично була розділена на сфери впливу між двома тоталітарними режимами: нацистським і комуністичним. Насправді ж, радянське керівництво на чолі з Й.Сталіним прагнуло спрямувати німецьку агресію на Захід, насамперед проти Англії та Франції, щоб дочекатися, коли "капіталісти перегризуться між собою", а тоді, за словами колишнього радянського розвідника В.Суворова (Резуна), "оголосити себе Визволителем Європи, замінивши коричневі концтабори червоними". Однак все вийшло з точністю до навпаки: в результаті відмови Радянського Союзу від подальших переговорів з Англією та Францією про формування антинацистської коаліції (щоправда, вина за зрив переговорів лежить і на згаданих державах, оскільки вони постійно зволікали з підписанням договору) та у звязку з наступним перетворенням Польщі на стратегічний плацдарм нападу Німеччини на СРСР, початок німецько-радянської війни став значно ближчим. Союзні відносини не обмежувалися лише розгромом Польщі" Як тоді, так і пізніше, коли Англія, Франція, Бельгія, Голландія та інші західні держави воювали проти нацизму, Москва активно допомагала Німеччині, зокрема постачаючи їй необхідні стратегічні матеріали, сировину та хліб, що у 1940 р. становило 40 % всього радянського експорту на зовнішній ринок. Ще відвертіше висловився радянський нарком закордонних справ В.Молотов, проголосивши привселюдно, що "не тільки безглуздо, а й злочинно вести таку війну, як війна за знищення гітлеризму..." їхні думки творчо розвинув міністр закордонних справ Німеччини И.Ріббентроп, який заявив радянському кореспондентові, що коли в Англії і Франції "візьмуть верх палії війни, то Німеччина і СРСР будуть знати, як відповісти на це".Згідно з інструкцією Державного політичного управління, до категорії "ворогів народу" відносили всіх члени колишніх політичних партій, організацій та товариств, землевласники, чиновники, учасники визвольних змагань, служителі релігійних культів тощо. Найпоширенішим різновидом репресій були депортації, коли тисячі ні в чому не повинних людей, затаврованих як "вороги народу" , без усякого слідства, суду та навіть без формального звинувачення арештовували і в товарних вагонах вивозили вглиб СРСР-* на широкі простори Крайньої Півночі, Сибіру, Казахстану, Далекого Сходу. Водночас із поширенням репресій на новоприєднаних територіях було створено широку тюремну мережу, яка нараховувала 25 вязниць і дві внутрішні тюремні камери. Особливо трагічно склалася їхня доля з початком німецько-радянської війни, коли нарком внутрішніх справ Л.Берія розпорядився "...розстріляти всіх осіб, що перебувають під слідством, засуджених за контрреволюційні злочини, а також осіб, що скоїли розтрати у великих розмірах". У вязницях Львівської області було розстріляно 2464 особи, Дрогобицької - 1101, Станіславської - 1000, м.Прихід Червоної армії у вересні 1939 р. на західноукраїнські землі викликав піднесення серед більшості місцевого населення. На честь "визволителів" у містах і селах зводилися тріумфальні арки, нерідко прикрашені синьо-жовтими прапорами; їх вітали хлібом і сіллю, квітами, церковними процесіями з хоругвами та іконами. Генеральне губернаторство, куди належала й частина етнічних українських земель (Лемківщина, Посяння, Холмщина і Підляшшя) площею 16 тис. кв. км, на якій проживало бл. Тут і в інших місцях виникали українські громадсько-культур ні організації, відкривалися школи, комітети самодопомоги, кооперативні, молодіжні та спортивні організації. УЦК захищав соціально-економічні інтереси українців у Генерал-губернаторстві.Важким в умовах комуністичного режиму залишалося й становище населення східних областей України. Незважаючи на те, що на кінець 1930-х років масовий огульний терор припинився, його жахливі наслідки, передусім морально-психологічні травми, продовжували справляти згубний вплив на суспільство. Практично на будь-якому великому підприємстві відчувалася гостра нестача технічних спеціалістів і керівників промисловості. Труднощі в економіці командно-адміністративна система намагалася усунути притаманними їй наказними методами. Так, за найменше порушення - прогул чи запізнення людина звільнялася з роботи, а нерідко й позбавлялася волі.
План
Зміст
1. Радянсько-німецький альянс
2. "Радянізація" Західної України
3. Масові репресії
4. Опір утвердженню комуністичного режиму в Західній Україні