Характеристика соціокультурних моделей здоров"я, визначальних для українського соціуму: архаїчна, патріархальна, адаптаційна до соціуму та природи, християнська, медична, системна, антропоцентрична. Обґрунтування моделей, що переважають серед підлітків.
Аннотация к работе
Українські традиційні моделі здоровяПроте, незважаючи на численну наукову літературу, публікації в ЗМІ, наявність теле-і радіопрограм із цього питання (одних тільки визначень поняття «здоровя» налічується більше 80) [11] однозначного розуміння, що таке здоровя, які шляхи його досягнення і зміцнення - немає не тільки в пересічних громадян, але й у фахівців. Зокрема, в академічній психології питання здоров’ я вивчають у руслі таких підходів [2]: 1) нормоцентричний: здоровя як оптимальний рівень функціонування психіки і організму (процедури дослідження формалізовані); 2) феноменологічний: проблеми здоровя і хвороби розглядаються у контексті субєктивної картини світу (феноменологічний опис, що ґрунтується на глибинному розумінні й емпатії); 3) холістичний: здоровя як цілісність індивіда, як особистісна зрілість (природничо-наукові принципи аналізу доповнюються гуманітарними); 4) крос-культурний: здоровя як соціокультурна змінна, його характеристики відносні і визначаються специфічними соціальними умовами, культурним контекстом, своєрідністю національного способу життя і картини світу (дослідження здійснюються шляхом порівняння з іншими культурами); 5) аксіологічний: здоровя як універсальна людська цінність (найвідоміші роботи про здоровя в цьому ключі Абрахама Маслоу); 6) дискурсивний: уявлення про здоровя досліджується як продукт певного дискурсу, з його внутрішньою логікою конструювання чи концептуалізації соціальної і психічної реальності (дискурс-аналіз, дослідження дискурсів); 7) інтегративний підхід: будь-які моделі і концептуальні схеми вважаються адекватними й інтегруються на основі базових принципів теорії систем. Дискурсивний підхід дає можливість розглядати моделі «здоровя» і «хвороби» «благополуччя» і «неблагополуччя», як продукт і основу певних оздоровчих систем, психотерапевтичних теорій та індивідуальних практик здоровя. Дискурс здоровя, як різновид культурно заданих зразків, існує у соціумі у формі різних текстів (усних і писемних), що структурують повязаний із виживанням досвід людини і містять характеристики (у формі описів, наративів, приписів, номінацій, роздумів, узагальнень) різних фізичних і психічних станів людини; осмислення їх впливу на життя та дієздатність індивіда і певної спільноти; репертуар способів подолання негараздів та стратегій зміцнення здоровя; різні ставлення та способи оцінювання світу, певної ситуації, себе (свого стану) й стану інших тощо. Аналіз експериментальних даних та вивчення літератури з теми здоровя дозволили нам виокремити девять соціокультурних моделей здоровя, визначальних для українського соціуму: архаїчна (здоровя як прихильність духів); патріархальна (здоровя як наслідок чистоти роду); адаптаційна до соціуму (здоров’ я як пристосованість до соціуму); адаптаційна до природи (здоровя як спосіб життя відповідно до законів природи); християнська (здоровя як близькість до Бога); медична (здоровя як відсутність хвороби); системна (здоровя як благополуччя) та антропоцентрична (здоров’ я як особистісна зрілість).