Загальна характеристика методів "більшовизації" профспілкового апарату. Знайомство з механізмами партійно-державного контролю над профспілковим рухом після ліквідації його незалежності. Особливості організації внутрішнього життя професійних спілок.
Аннотация к работе
Українські профспілки в компартійно-радянській системі влади (1920 рік) більшовизація державний профспілковий апаратНаприкінці 90-х рр. в Україні було прийнято законодавчі акти, що визначили стратегію і тактику діяльності професійних спілок на принципах соціального партнерства. дослідженням економічної роботи професійних спілок у контексті тейлоризації та фордизації виробництва, надаючи головну увагу зясуванню соціальних наслідків залучення профспілок до раціоналізації виробництва, а також ефективності їх участі в управлінні виробництвом, оскільки саме ці аспекти проблеми тенденційно висвітлювалися в радянській історіографії; Автор першої монографії започаткував вивчення історії становлення в Україні системи соціального партнерства між підприємцями та робітниками, а автор другої - процес одержавлення професійних спілок. Однак ідеологічні стереотипи радянської історіографії, які перекочували в «новітнє» дослідження з історії профспілкового руху, та застаріла джерельна база, запозичена з праць радянських істориків, не дали можливості авторам монографії вийти на дослідження нового кола проблем з історії радянських профспілок, хоча в російській історіографії зявлялися праці, автори яких намагалися по-новому висвітлити проблеми взаємин влади і професійних спілок. Показано, що на початку 1920 р. керівні позиції в українському профспілковому русі займали прихильники коаліційної незалежності професійних спілок - головним чином меншовики, а також боротьбисти, бундівці та інші соціалісти, які виступали проти більшовицької політики перетворення професійних спілок у «приводні паси» від партії до робітничих мас.