Українські переклади творів Генріха Гейне - Реферат

Міністерство освіти і науки України Головне управління освіти і науки Рівненської облдержадміністраціїДана робота вивчає особливості перекладів українською мовою творів німецького поета-романтика Г. У роботі відтворено поетапне дослідження української гейніани упродовж другої половини ХІХ і у ХХ століттях, тобто за увесь період її існування. Актуальність даної теми полягає в спробі переосмислити творчий доробок Г.Гейне виходячи з нових літературознавчих поглядів. Робота містить своєрідний порівняльний аналіз перших спроб перекладів поезій митця, які носили характер швидше переспівів і не були заглиблені в своєрідність системи художніх образів, і більш сучасних, що яскраво відтворюють художні особливості,образну та ритмічну структуру авторського тексту. Наукова робота містить матеріали, повязані з досягненнями української перекладацької школи у трактуванні творчості німецького поета-романтика Г. Гейне.Це посилює інтерес до її сприйманні іншими державами; інтерес до її історії, культури, мови. Але був час, коли існування культури та літератури України були предметом дискусій. Літературне життя в Україні розвивалося в складних історико - культурних умовах. Міцкевич, поеми Шата Руставелі, Нізамі та Навої, видані Роберт Бернс і Омар Хайям, Поль Верлен і Пєр-Жан Беранже - список цей можна було б продовжити і все таки Гейне й сьогодні лишається найулюбленішим, таким, що найбільше перекладається, іноземним поетом в Україні. Така тривала любов до поета іншого часу та іншої мови, звичайно ж, не може бути випадковою, як не можна визнати випадковим той факт, що відомий вірш Гейне “Wenn zwei von einander scheiden” (“Коли розлучаються двоє”) став у перекладі одним із найпопулярніших народних романсів, який ось уже сто років існує в Україні без імені автора.І хоча серед перекладачів окремих ліричних поезій Гейне були такі люди, як Юрій Федькович та Михайло Старицький, зверталися вони до німецького поета врядигоди й здебільшого випадково. Додержуючи панівних поглядів на мистецтво поетичного перекладу, ранні українські перекладачі Гейне вдавалися до методу “українізації” його поезії, вважаючи, що в такий спосіб роблять її ближчою й доступнішою розумінню українських читачів. Перекладачів обманювала зовнішня простота лірики Гейне, їх вабила в ній, насамперед, форма, близька до народної пісні, та при цьому вони не зрозуміли того, що знав сам Гейне, коли писав у листі до Вільгельма Мюллера: “У моїх віршах … тільки форма якоюсь мірою народна, а зміст взятий з умов життя нашого суспільства”. Познайомити українського читача з творчістю “вірного солдата в боротьбі за визволення людства”, як називав себе Гейне, прагнули Михайло Старицький, Юрій Федькович, Пантелеймон Куліш, Борис Грінченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Агатангел Кримський. У перекладах Лесі Українки і Максима Стависького було видано “Книгу пісень” (вибрані твори), а в перекладах Івана Франка - “Вибір поезій” Г. Гейне.Майстер строгої класичної форми, автор багатьох українських сонетів Максим Рильський обирає для перекладу сонети Гейне, прихильник карбованих ритмів М. Бажан перекладає чіткі строфи “Диспуту”, витончений лірик В.Сосюра знаходить поштовх для своєї перекладницької творчості в мініатюрах “Нової весни”, а обдарування Л.Первомайського однаково повно виявляється в перекладах і лірики, і сатири Гейне. Річ тут, зрозуміло, не в протиставленні одного перекладача другому, а в різних підходах до перекладу, в різних рівнях вимог, які ставить до художнього перекладу розвиток культури, і в зумовленому цими вимогами рівні майстерності перекладу. До 100-річчя з дня смерті Гейне було розпочато двотомне видання, - воно вийшло 1956 роки, через рік після другого однотомника, доповнене поемою “Атта Троль” у перекладі Лесі Українки та двома зразками гейневської прози - “Мандрівка на Гарц” та “Книга Ле-Гран” у повному перекладі. Більшість прозових творів Гейне друкується українською мовою вперше, а значна частина його поезій публікується у виданні в нових перекладах.Генріх Гейне був і досьогодні залишається найулюбленішим зарубіжним поетом в Україні. Старицький, але то були, власне, не переклади, а забарвлені локальним українським колоритом переспіви. Важливою віхою в історії перекладів Гейне українською мовою був майже одночасний вихід у Львові в 1892 році збірок перекладів Л. У збірці “Книга пісень” Лесі Українки належить переклад 92 віршів Гейне. Якщо чимало перекладів того часу тепер уже застаріли, то Леся Українка, тоді поетеса-початківець, зуміла, не пориваючи з усталеною традицією, створити переклади високої поетичної вартості, що зберігають її й сьогодні.