Розкриття особливостей художньо-стильового застосування українського музичного фольклору у творчості Ю. Мейтуса, зокрема проникнення композитора в специфічні риси пісенних образів, інтонаційно-ладових і гармонічних тонкощів української народної пісні.
Аннотация к работе
Українські народнопісенні джерела у творчості Юлія МейтусаВеликого значення надає композитор прийомам звукової зображальності й звуконаслідування, широко застосовуючи їх щоразу, коли текст пісні дає можливість відштовхнутися від будь-якого конкретного звукового образу. Він прагне точно передати характер і особливості пісні, не додаючи нічого субєктивного, щоб пісня прозвучала максимально наближено до оригіналу. У його творчості український народнопісенний фольклор відіграє важливу роль для музично-драматургічного розвитку, застосовуючись як на рівні цитувань, так і в досконалих авторських стилізаціях квазіфольклорного типу; композитор у різних творах застосовує українські пісенно-фольклорні елементи як універсальну асоціативно-образну ланку, завдяки якій відбувається звязок між драматургічною сюжетикою твору і музичним досвідом слухачів-глядачів; у процесі застосування фольклорних і квазіфольклорних ладо-інтонаційних елементів композитор використовує різноманітні ладо-гармонічні засоби, щоб поглибити автентичний зміст фольклорного джерела або ж, навпаки, поліваріативно переосмислити його відповідно до свого художнього задуму; застосовуючи зразки українського народнопісенного фольклору, Ю. Мейтус вдається до засобів акапельно-хорового або ж вокально-інструментального викладу, який урізноманітнює музично-драматургічне розгортання, надає йому нових барв. Мейтус использует разнообразные ладогармонические средства, чтобы углубить аутентичное содержание фольклорного источника или же, наоборот, поливариативно переосмыслить его согласно своему художественному замыслу; применяя образцы украинского народнопесенного фольклора, композитор прибегает к средствам аккапельно-хорового или вокально-инструментального изложения, способствующим разнообразию музыкально-драматургического выражения.Найвиразніше це виявилося в його вільних обробках українських народних пісень для хору, для солістів, і навіть для оркестру з різними варіантами супроводу: фортепіано, симфонічного оркестру та a cappella. Автор характеризує її як великий мистецький скарб, за допомогою якого відкриються невідомі сторінки біографії композитора, реконструюється історія написання творів, зясовується їх подальша доля. Композитор широко використовує оригінальні українські народні пісні - "Ой, весна-весниця" в сюїті для симфонічного оркестру "На Днепрострое", "Про дівчиноньку" в опері "Северные зори", пісні "Прощай, Україна" (пісня полонянок та "Ой, чарочка, чарочка") в "Молодій гвардії", західноукраїнські пісні і танці у другій дії "Украденого щастя" та інші1. Ю. До найпростіших обробок народних пісень належать і такі: "Ой вербо, вербо" (для високого голосу з фортепіано), "Ой у полі верба" (для дуету з фортепіано), а також десять обробок українських народних пісень (хоча в деяких трапляються і більш складні прийоми розвитку музичного матеріалу, включаючи часом відхилення від основної мелодії пісні, створення оригінальних контрапунктних мелодій тощо). У цих обробках композитор прагне переказати зміст народної пісні в оригінальному за музичною формою творі.