Становлення та розвиток українських ліричних пісень. Класифікація ліричних пісень: соціально-побутові, родинно-побутові, жартівливі та сатиричні. Ліричні пісні на території Дніпропетровщини. Значення українських літературних пісень в сучасній державі.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУРСОВА РОБОТА З предмету: Історія української літератури На тему: «Українські народні ліричні пісні» Роботу виконала: студентка 2-го курсу групи УМЛ 06-1 Колісник А. О. МЕТОДИЧНИЙ КЕРІВНИК Гончаренко О. М. м. Кривий Ріг 2008 р. Зміст Вступ Розділ 1. Класифікація ліричних пісень: 2.1. історичний характер соціально-побутових пісень 2.2. родинно-побутові пісні як вид ліричних пісень 2.3. жартівливі та сатиричні пісні Розділ 3. Наприклад, подорож української капели, з хоровим співом у 1919 та наступних роках по Європі та Америці була загальним тріумфом словянських хорів звичайно за українцями була визнана першість. Один з перших збирачів народної пісні М. Максимович зазначав, що в українських піснях звучить душа українського народу і нерідко - його істинна історія. Наприклад, Лев Толстой таку глибоку й містку оцінку нашій національній скарбниці: „Ніякий інший народ не виявив себе в піснях так яскраво й гарно, як народ український”. Ціллю нашої курсової роботи є встановлення визначення поняття «українська лірична пісня», її становлення та історичний розвиток під впливом різних зовнішніх факторів та подій, дослідити різні види ліричних пісень, попередньо розділивши їх на групи, зробити аналіз ліричних пісень Дніпропетровщини та сусідніх областей, виділити значення ліричної української пісні в сучасній українській державі та в нашому повсякденному житті. Об’єктом дослідження в нашій курсовій роботі виступає українська лірична пісня, її особливості в різних регіонах України загалом та в Дніпропетровській області зокрема. Вважають, що тільки цих творів записано понад дві тисячі. Пісні породжувались подіями та явищами суспільного життя, громадського й родинного побуту, трудовою діяльністю, боротьбою проти іноземних загарбників, національного та соціального гноблення і палкою любов’ю до Вітчизни. Сучасна дослідниця С. Я. Єрмоленко зазначала, що “мова усної народної творчості, зокрема мова народної пiснi, є скарбницею національного свiтобачення, своєрідною енциклопедією почуттів, художньо-емоцiйною пам’яттю народу. Так С. Г. Лазутін, виділяє побутову селянську пісню і історичну. К. С. Давлетов указує на те, що саме ліричні пісні піддалися історичній зміні. Цю соціальну функцію народного гумору тонко підгледів поет і фольклорист Іван Манжура і висловив своє захоплення цією рисою характеру українців в таких рядках: Ні!.