Тематичні групи українських запозичень, фонетичні та морфологічні особливості. Адаптація українізмів до норм польської літературної мови, шляхи проникнення лексем. Роль українських елементів у формуванні лексичного складу польської літературної мови.
Аннотация к работе
Українські лексичні запозичення в польській літературній мовіУкраїнсько-польські звязки тривають здавна, як здавна поруч живуть українці та поляки. Вивчення українських лексичних запозичень у польській літературній мові дає змогу простежити характер впливу українських елементів на розвиток словникового складу польської літературної мови, а також розкрити особливості мовної взаємодії у другій половині XVIII - кінці XX ст. У дисертаційному дослідженні українізмами в польській літературній мові називаємо українські лексичні запозичення з української мови або запозичення, перейняті в польську мову за українським посередництвом. Вивчення українсько-польських мовних контактів у польській філологічній науці дало, як відомо, найвизначніші результати в галузі діалектології, частково - ономастики, а також при вивченні процесів формування польської літературної мови. Докладного дослідження потребують українізми в польській літературній мові XVIII-XX ст., оскільки без аналізу цього періоду загальна картина запозичень українських елементів у польську літературну мову відповідно до певних історичних періодів залишається незясованою.Дисертаційне дослідження загальним обсягом 233 сторінки складається з переліку умовних скорочень, списку скорочень назв джерел, вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатку.Студії польської україністики характеризуються значними досягненнями в галузі історії мови, фонетики, лексики, морфології (праці А. По-перше, період, коли українська і польська мови виступали як рівноправні, незалежні, і, по-друге, період, коли українська мова стає пригнічуваною, підпадає під вплив привілейованої, а згодом державної польської мови. Українські запозичення упродовж XVI-XVII ст. проникали в польську мову найчастіше з художніх творів, тобто з мови літератури, та з окраїнних говірок, які відігравали велику роль у розвитку польської літературної мови. Деякі українські лексичні запозичення швидко вийшли з ужитку, але більшість українізмів увійшла до словникового складу польської літературної мови. Близьке сусідство і перебування протягом тривалого часу в складі однієї держави (Польща, Росія) окраїнних польських та українських говірок також сприяло запозиченню в польській мові побутової, виробничої лексики, назв рослин і тварин тощо.Як наслідок, у складі польської літературної мови зафіксовано близько 300 запозичень з української мови. Переймання, а згодом і запозичення українських лексичних елементів у польську літературну мову другої половини XVIII - кінця XX ст. відбувалося усним (говірки, т.зв. кресовий діалект), а також писемним (мова художньої літератури) шляхом. Частина українізмів проникла до польської мови ще в XVI-XVII ст., створивши підґрунтя для функціонування українських слів у XVIII-XX ст. не тільки як екзотизмів у творах польських письменників - вихідців з етнічних українських земель, але як стилістично нейтральної лексики. Запозичення набули особливого поширення в епоху романтизму, коли посилено пропагувалися звязки творчості письменника з його найближчим оточенням, із землею і народом, серед якого він живе, із фольклорними й історичними традиціями. Саме цей період дав найбільш відомі постаті авторів поляків, які у своїх творах уживали українські лексичні елементи, що сприяло поширенню в польській мові слів з h (hoїy); впровадженню нових суфіксів, префіксів або їх значень: - ec - для етнічних назв (pohaniec); - iszcz-e - для назв місцевостей (siedliszcze); - aji-o - для назв виконавців дії (szukajio); - eck - для здрібнілих форм (hoiowiecka); prze- - przeczysta.
План
Основний зміст дослідження розкрито в 6 статтях.Основний зміст роботи