Основні історичні етапи розвитку і періодизація стильових відмін освітлювальних приладів у Західній Європі. Типологічний аналіз творів-світильників залежно від матеріалу, технології конструкції та оздоблення. Особливість засвоєння конструктивних ідей.
Аннотация к работе
ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВРоботу виконано у відділі народного мистецтва Інституту народознавства НАН України, м. Науковай керівник: доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент АМУ Станкевич Михайло Євстахійович завідувач відділом народного мистецтва Інституту народознавства НАН України Офіційні опоненти доктор мистецтвознавства, професор, Стельмащук Галина Григорівна, завідувач кафедри історії та теорії мистецтва Львівської національної академії мистецтв кандидат мистецтвознавства, доцент, Слободян Олег Олексійович, завідувач кафедри загально-художніх та професійно-орінтованих дисциплін Косівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва Захист дисертації відбудеться „8 ”червня 2006 року о „10.00” годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 35.103.01 у Львівській національній академії мистецтв, за адресою: 79011, м.Львів-11, вул. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівської національної академії мистецтв (79011, м.Водночас художня фантазія, уява і смаки спонукали до запровадження найвишуканіших форм освітлювальних приладів, виконаних ковалями, ливарниками і токарями, склодувами, ювелірами та різьбярами за стильовими вимогами свого часу. Це, до певної міри, заповнить існуючу прогалину в українському мистецтвознавстві, хоч окремі аспекти явищ, повязаних із світильниками, зясовувались у літературі про художній метал, дерево, кераміку. Таким чином, на підставі нашого дослідження передбачаємо отримати істотні знання про давню мистецьку спадщину світильників і про шляхи розвитку проектних ідей у сучасному промисловому виготовленні освітлювальних приладів так необхідних у громадських, житлових та інших інтерєрах. Дисертаційне дослідження розвязує одне із завдань науково-тематичного напряму: ”Теоретичні та історичні проблеми народної творчості” (шифр 4.16.6.8.), що виконується у відділі народного мистецтва Інституту народознавства НАН України за постановою бюро Відділення літератури мови і мистецтвознавства НАН України, протокол № 8 від 14.10.2003 року. Для досягнення зазначеної мети було передбачено розвязати такі завдання: ? уточнити основні історичні етапи генезису, розвитку і періодизацію стильових відмін освітлювальних приладів у Західній Європі, зокрема в Україні;У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, обєкт і предмет, часові рамки, наукову новизну, практичне значення і характер апробації. Таким чином, аналіз ступеня дослідженості теми дає право стверджувати, що дотепер немає в українському мистецтвознавстві узагальнюючої праці, у котрій розглядались би світильники як феномен мистецтва. Джерельною базою для дослідження послужили твори, які зберігаються в Музеї етнографії та художнього промислу, Національному музеї у Львові, Національному музеї історії України, Державному музеї українського народного декоративного мистецтва, Тернопільському краєзнавчому музеї, Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини і Покуття, асортиментного кабінету Тернопільської фірми “Ватра-Шредер”. У другому розділі “Розвиток освітлювальних приладів Європи” розглянуто основні історичні процеси розвитку освітлювальних приладів Стародавнього світу, античної Греції і Риму, країн середньовічної Європи. Розглядаються освітлювальні прилади Кріто-Мікенської культури, античної Греції і Риму (світильники фігурного характеру, бронзові канделябри, круглі і багатокутні ліхтарі); лампадофори Візантії.Художні світильники є своєрідним видом українського декоративно-ужиткового мистецтва, що поєднує різноманітні матеріали й технології, тектоніку та декор; виникли в ХІІ ст. під впливом східних традицій і отримали подальший розвиток у руслі загальноєвропейських мистецьких стилів. Керамічні і камяні посудини-світильники в античному світі набули традиційної форми: чашоподібні місткості з носиком, ручкою для перенесення, з рельєфними символами та монограмами, світильники фігурного характеру, бронзові канделябри, а у Візантії - лампадофори. У Середньовіччі розвиваються нові типи олійних ламп та свічників. Для періоду раннього християнства були характерні лампадки, керамічні каганці з монограмою Христа, світильник у вигляді вітрильника та семисвічник. Надійним матеріалом для виготовлення світильників був метал, а тому металеві освітлювальні прилади представлені у пяти типологічних групах: первісні світильники, олійні лампи, свічники, люстри та ліхтарі.