Розгляд української хоругви XVII-XVIII ст. як оригінального малодослідженого явища національної культури та мистецтва. Іконографічні образи та сюжети пам’яток. Вивчення змісту зображення на хоругвах у контексті суспільно-культурного життя того часу.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваРоботу виконано у Львівській академії мистецтв на кафедрі історії та теорії мистецтва Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, професор, проректор з навчальної роботи Львівської академії мистецтв Голод Ігор Васильович Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, провідний науковий працівник Інституту народознавства НАН України Захарчук-Чугай Раїса Володимирівна кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри художнього текстилю Львівської академії мистецтв Кусько Галина Дмитрівна Провідна установа: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Захист відбудеться 12 грудня 2002 року о 15 годиніна засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 35.103.01 у Львівській академії мистецтв за адресою: 79011, м.Українські хоругви XVII - XVIII ст. відображають важливу сферу духовного життя народу, ілюструють складний і неоднозначний період історії, позначений динамікою політичних та культурних змін. Українські хоругви XVII - XVIII ct. різняться за своїм призначенням (військові, маґістратські, цехові, церковні, поховальні), змістом зображуваного, художніми особливостями. Окремі, з кінця ХІХ ст., незначні за обсягом описові дослідження з невеликими доповненнями протягом першої чверті та в останнє десятиліття ХХ ст., були не в змозі повністю висвітлити характер, образну систему, традиції, новації та художні особливості української хоругви. Досьогодні у поодиноких розвідках зарубіжних дослідників про українські хоругви не має реального погляду на історичну ситуацію, ці твори, як правило, не ідентифікуються з українською культурою. Означені вище проблеми накреслюють мету роботи: виявити історико-художні та іконографічні особливості українських хоругов XVII - XVIII ст. у контексті їх розвитку, формування основних типів, традицій та джерел інспірації у взаємозвязку з історичними і культурно-мистецькими процесами в Україні.Історіографія, джерельна база та методи дослідження висвітлює стан вивчення українських хоругов у літературі, джерельну базу дослідження, його методику та етимологію слова “хоругва”. Автор, зокрема, розглянув питання можливих інспірацій зображення таких хоругов другої половини XVII ст. на ґравюри українських видань. Перші літературні згадки про такі хоругви на українських землях знаходимо в “Історії міста Львова” Б. Крім терміну “хоругва”, у роботі вживається ряд його історичних синонімів (“стяг”, “прапор”). Хмельницького у війську виділилися такі типи знамен: а) хоругви війська Гетьманської України, до складу яких входили: велика і мала гетьманська хоругва, хоругви полкові, сотенні та значки (до 1764 р.); б) хоругви Війська запорізького низового, що складалися з великого кошового прапора, курінних знамен та значків; в) хоругви та значки слобідських полків та сотень (до 1765 р.).Підсумовуючи проведене дослідження, виділимо найважливіші тенденції розвитку української хоругви в контексті історичних реалій та у звязку з естетичними ідеалами епохи. Хоругви (стяги, прапори) були необхідними атрибутами в суспільстві, що позначали окрему територію, репрезентували володаря чи спільноту і відображали характерні для них риси. У Київській Русі з ХІІ ст. були різні відзнаки, що виявлялося у відмінностях символіки та, можливо, кольору стягів різних князів, а значить і земель, що підтверджується літописними згадками. XVII - перша половина XVIII ст. характеризується розвитком українських військових знамен, які мали різні сюжетні розвязання, що декларували ідею “могутньої козацької держави” під покровом Неба, яка знаходила відгуки у тогочасній полемічній літературі. Найшвидше реагували на зміни в суспільному житті хоругви військові та міські, оскільки зміст їхнього зображення був у прямій залежності від політичної ситуації.