Аналіз структури та особливостей запорізько-надазовської групи українських говірок на фонетико-фонологічному, морфологічному (словозміна) та синтаксичному рівнях. Дослідження ареалу поширення та зникнення окремих діалектних явищ в українських говорах.
Аннотация к работе
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНСЬКІ ГОВІРКИ ЗАПОРІЗЬКОГО НАДАЗОВЯРоботу виконано на кафедрі загального і словянського мовознавства Запорізького державного університету . Захист відбудеться “25” жовтня 2002 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.02 при Запорізькому державному університеті за адресою: 69063, м.Запоріжжя, вул. Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Запорізького державного університету (69063, м.Запоріжжя, вул. Найбільшу увагу зосереджено на особливостях, у яких простежується збереження давніх рис, а також на ті, що відрізняють говірки від літературної мови. Наведений в роботі матеріал допомагає розширити уявлення про ареали окремих діалектних явищ в українських говорах і може бути використаний при складанні регіональних та загальноукраїнських діалектологічних атласів, хрестоматій та словників.Однак означений нами ареал не повязуємо із сучасним адміністративним поділом, а лише із історико-етнографічною цілісністю і, насамперед, мовними процесами в говорах, які тут мають місце. Крім українців та росіян, значний прошарок тут становлять болгари, існують місця компактного проживання албанців, чехів, кримських татар та представників інших етносів. Хоча українці і займають тут перше місце за чисельністю, однак вони складають приблизно тільки половину населення (48%-53,0%). Мета роботи - проаналізувати фонетико-фонологічну, морфологічну (на рівні словозміни) та синтаксичну систему українських говірок Запорізького Надазовя для виявлення їх особливостей у порівнянні із літературною мовою та відповідними фактами інших діалектів української мови, що зумовлює потребу виконання таких завдань: 1) зібрати польовим методом та систематизувати фонетико-фонологічні, морфологічні (словозмінні), синтаксичні засоби мови носіїв говірок; Методологічну основу дисертації склали діалектичні принципи пізнання: принцип історизму, відзначений підходом до діалектологічних явищ та процесів з позицій динаміки, а не сталості, заглибленням у детермінованість; принцип всебічності та обєктивності, виявлений через сукупний аналіз говірок на різних рівнях у їх взаємозвязку; принцип багатофакторності, що дав можливість визначення обєктивних та субєктивних чинників впливу на формування українських говірок Запорізького Надазовя.У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено її наукову новизну, теоретичне й практичне значення, обєкт, предмет, методи дослідження, структуру, мету та дослідницькі завдання, наведено відомості про апробацію роботи. розділ "Говірки Запорізького Надазовя як обєкт діалектології" складається з трьох параграфів, у яких послідовно характеризуються заселення і етнічне оточення українських сіл регіону (як фактори формування мовного ареалу), етапи та напрямки вивчення степових говорів в українській діалектології, методологічні й теоретичні проблеми дослідження фонетико-фонологічних і граматичних особливостей говірок. Основна маса українських сіл, говірки яких стали обєктом нашого дослідження, виникла у 60-ті рр. 30-ті роки ХХ ст.) мовознавцями було виділено степовий говір з-поміж інших говорів південно-східного наріччя та закладено основу для його подальшого вивчення. У вивченні наступної групи говірок значний внесок було зроблено В.П.Дроздовським, зокрема працею “Українські говірки Бессарабського Приморя” (1962). На це явище в українських говірках звертали увагу О.О.Потебня, Ю.Безкровний, Л.А.Булаховський, О.Курило, Ф.Т.Жилко, П.С.Лисенко, Т.В.Назарова, О.С.Біла, А.А.Сага-ровський та інші, а у степовому говорі - В.П.Дроздовський, С.П.Самійленко.У першому різновиді спостерігаються як найуживаніші, так і рідкісні, зокрема: переважаючі варіанти слів із [йі] над словоформами із [і] (|дойіш - |доіш); словоформи із звуком [і] на місці [а] у переднаголошеній позиції у числівниках дві|нац:/ ат/, піт|сот; варіанти мякого відмінювання іменників з твердим кінцевим основи-ц (пши|ница); словоформи іменників жін. р. з флексією-оі голо|воі; словоформи са|довимо і т.п.; варіанти типу па|су ко|неі; конструкції з О.в. місця і|дут/ до|рогойу, що переважають над конструкціями з М.в. із прийменником по (і|дут/ по до|рогі). У другому різновиді можна виділити: фонетичні дублети (|ікалка - |икалка); варіанти дві|нац:ат/(ц/:ат/) - два|нац:ат/(ц/:ат/); словоформи із повноголосними звукосполуми-оро-,-оло-як із збереженням давнього *[о], так із зміною його на [і] (ко|рова - ко|р/іу); варіанти односкладових слів із збереженням давнього *[о] та словоформи із кореневим [і] (гос/ц/ - гіс/ц/); варіанти із палатальним [р /] та із твердим кінцевим [р] в кінці складу чи слова (ба|зар/ - ба|зар); форми Н.в. множ. іменників з кінцевими-р,-ц твердого та мякого типів відмінювання |курици(ц/і),х|мари(р/і); форми Р.в., Д.в., М.в. одн. присвійних займенників на-ейі,-оі (|нашойі - |нашоі) як вкраплення.