Характеристика особливостей ставлення європейської громадської думки повоєнної доби до України та українців. Аналіз аспектів еволюції поглядів щодо українських питань ідейного натхненника та першого президента І Чехословацької республіки Т. Масарика.
Аннотация к работе
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Українські емігрантські політичні партії в І Чехословацькій республіці (1918-1938 рр.)Захист відбудеться “15” жовтня 1999 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.02 у Донецькому державному університеті за адресою: 340055, м.Донецьк, вул. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького державного університету (340055, м. Дисертацію присвячено дослідженню діяльності українських емігрантських політичних партій у І Чехословацькій республіці (1918-1938). У роботі розглянуто процес формування чехословацької концепції українського питання, вивчено особливості політичної системи країни-реципієнта у контексті їх впливу на емігрантські політичні партії, проаналізовано діяльність українських політичних партій у міжвоєнні роки з оглядом на її значення для діаспори, країни поселення та України. Политическая система І Чехословацкой республики, основанная на многопартийности и сильной централизованной власти президента, ставила государственные интересы в зависимость от внешнеполитической ситуации.Поразка національних змагань на Україні у 1917-1920 рр. спричинила виїзд за кордон тисяч найактивніших їх учасників, у тому числі керівників декількох українських урядів (гетьманського, Центральної Ради, Директорії УНР, Західноукраїнської Народної Республіки) та значної частини складу повязаних з ними українських політичних партій. Перше місце серед країн розселення емігрантів з України у міжвоєнний період посідала Чехословаччина. Процес становлення багатопартійної системи та плюралізму в Україні вимагає мудрості і досвіду від її акторів, і цей досвід може бути надбаний, у тому числі, через аналіз історичної практики тих українських політичних партій, що діяли в складних суспільно-політичних умовах міжвоєнної доби. Обєктом дослідження є українські політичні партії, що діяли в еміграції на території Чехословаччини у період з 1918 по 1938 рр. Під політичними партіями розуміємо політичні організації, що втілюють інтереси певних суспільних груп і прошарків та прагнуть завоювання влади чи контролю над структурами влади або впливу на них. Визначені хронологічні рамки, однак, не виключили можливості ретроспективного обстеження подій для більш комплексного вивчення питання у огляді на мету дослідження, зокрема, у аналізі формування чехословацької концепції українського питання важливим є передвоєнний та повоєнний періоди з кінця XIX сторіччя до 1918 р., оскільки саме в цей час майбутній президент Чехословаччини Т.Г.Масарик започаткував контакти з українськими політичними та громадськими діячами.Першими дослідниками діяльності української еміграції в І Чехословацькій республіці у 20-30 рр. були самі учасники подій: члени українських урядів, політичних партій, громадські діячі, що змушені були покинути Україну після поразки національного державотворчого руху через політичні причини. Серед цікавих публікацій слід відмітити роботи колишнього члену Центральної ради та Центрального Комітету Української Партії Соціалістів-революціонерів Никифора Григоріїва, що з 1920 р. перебував в еміграції в Польщі, а з 1921 р.-в Чехословаччині, члена Української соціал-демократичної робочої партії (УСДРП) Миколи Галагана, що брав участь як в гетьманському уряді, так і в уряді Директорії, а у 1920 р. емігрував до Відня, а потім до Праги, активіста Української Народної Республіки (УНР), члена УСДРП Ісаака Мазепи, одного з провідних діячів Центральної Ради Микити Шаповала, що перебував у Празі з 1921 р., полковника армади УНР, члена Української народно-демократичної партії Є.Коновальця, члена УСДРП, ідеолога українського націоналізму Д.Донцова та інш. Зокрема, С.Телешун розглянув інтерпретацію українськими політичними партіями національного питання в Україні, але, на жаль, хронологічні рамки дослідження, з 1890 по 1916 р.р., не захопили нашої проблематики, втім, дали уявлення про передісторію політичних орієнтацій багатьох організацій, які згодом опинились в еміграції; А.Криськов. присвятив дисертацію комплексному дослідженню політичної, культурної та науково-освітньої праці міжвоєнної еміграції в Чехословаччині, звернувши також увагу на витоки еміграції та місця її скупчення . Найближче до проблеми нашого дослідження стоїть тема докторської дисертації С.Віднянського, у якій ґрунтовно розглянуто етапи становлення українського питання в міжвоєнній Чехословаччині, а саме: умови формування і еволюції політики ЧСР щодо України та становлення, зміст і форми чехословацько-українських державних відносин; проблему Підкарпатської Русі в політиці ЧСР; питання політики чехословацької влади щодо української еміграції та її результати для чесько-словацько-українських взаємин міжвоєнного часу. Автором розглянуто ставлення європейської громадської думки кінця XIX-початку XX ст. до України та українців і визначено, що обізнаність в українських справах була доволі низькою, а зацікавленість у вивченні ситуації на українських землях досить спорадичною.