Чинники формування українознавчого світогляду й наукового методу О. Бодянського. Місце О. Бодянського в колі української і російської творчої та наукової еліти. Внесок ученого у справу українських видань та збагачення джерельної бази українознавства.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукСеред видатних особистостей минулого привертає увагу постать Осипа Максимовича Бодянського (1808-1877) - фольклориста, видавця, історика, педагога, громадського діяча, професора Московського університету, засновника наукової славістики, незмінного протягом багатьох років секретаря „Императорского общества истории и древностей российских” при Московському університеті й редактора журналу „Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских”. Стимулом для розвитку українознавчих дисциплін було зростання свідомості українців під впливом стрімких процесів національного відродження XIX - поч. Це був час активізації всіх гуманітарних наук загалом, які за своєю суттю поглиблювали знання про Україну й українців. У межах розвитку імперської освіти не існувало і не могло існувати окремого українознавчого напрямку, але спорадичні знання про українську історію, етнографію, фольклор студенти отримували із загальних курсів гуманітарних дисциплін, що було заслугою університетських учених, серед яких був і О. Бодянський. Бодянського, опублікованих та досі не актуалізованих архівних документів і матеріалів прослідкувати формування й становлення українознавчих зацікавлень ученого у ході різносторонньої гуманітарної діяльності, довести феномен його українськості.Сучасний, принципово новий період наукової розробки проблеми розпочався з 90-х років XX століття, коли в незалежній Україні склались сприятливі умови для поглибленого й обєктивного дослідження різних аспектів життя і діяльності О. Бодянського. Окремі біографічні відомості про вченого були вміщені в енциклопедичних виданнях: енциклопедії українознавства, енциклопедії історії України та ін. У своїх монографіях і розвідках вони приходять до висновку, що для становлення й розквіту Російської імперії український ґрунт був чи не найсприятливішим, що саме українцям належить заслуга у розвитку російської науки, освіти, культури. У дисертації проаналізовано власні наукові розвідки вченого - магістерська дисертація „О народной поэзии славянских племен” (1837), видатна для свого часу розвідка, в якій вперше зроблено аналіз форми, змісту і художніх засобів словянського фольклору та докторська дисертація „О времени происхождения славянских письмен” (1854-1855), що стала вичерпним зведенням історико-літературних і палеографічних нотаток з багатьох питань, що безпосередньо стосуються памяток старословянської писемності і кирило-мефодіївської проблематики. Бодянського за 1852-1857 роки надали змогу прослідкувати численні наукові та громадські контакти вченого, його звязки з українською і російською науковою та творчою елітою.