Трансляція українських ідей і образів у російську сферу духовного життя в XVII-XX ст. Джерела виникнення українофільства, етапи його розвитку, зв"язок з історико-політичними подіями. Вплив української культурної традиції на розвиток російської культури.
Аннотация к работе
Харківський національний університет імені В.Н. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукРобота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент кафедри теорії культури і філософії науки Суковата Вікторія Анатоліївна, Харківський національний університет імені В.Н. Захист відбудеться «14 » жовтня 2009 р. о 15.15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.06 Харківського національного університету імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Актуальність теми дослідження обумовлена цілою низкою сучасних проблем, які відбуваються в культурі України: пошуком та розвитком національної ідентичності, станом та перспективами етносу, визначенням ролі України у просторі крос-культурних комунікацій, необхідністю України, з одного боку, орієнтуватися на міжнародні стандарти, а з іншого - зберігати свої неповторні риси. Дослідження феномену українофільства в російській культурі є актуальним і тому, що в останньому десятиріччі XX ст. змінився суспільно-політичний вектор розвитку країн пострадянського простору. Отже, актуальність теми і основні напрямки дисертаційного дослідження значною мірою обумовлені наступними чинниками: 1) до цього часу феномен українофільства як самостійне культурно-філософське явище не мав науково-теоретичного осмислення, знаходився на периферії філософської думки, тому він потребує як культурно-історичного, так і концептуально-методологічного обґрунтування; 2) традиційно досліджувався вплив російської культури на українську, але вплив української культури на російську був поза увагою фахівців; 3) зважаючи на соціокультурні зміни, перспективи розвитку нового типу культурних та політичних відносин, які відбуваються в Україні та Росії, є необхідність дослідити вплив української духовної і матеріальної культури, української суспільної думки на російську культуру у певні періоди її існування. У літературознавчих студіях XIX ст. українофільство визначалося як зацікавленість українською історією та культурою, як підтримка деякими росіянами бажання українців писати і говорити українською мовою тощо. Роботу виконано в межах наукової комплексної теми кафедри теорії культури і філософії науки «Проблема духовності в науці і культурі» (д/р № UA 01008737Р).Підрозділ 1.2 «Образи українця і росіянина у філософських пошуках» присвячено аналізу образу та національного характеру українців та росіян. Бердяєва таємниця російської душі у її протиріччях, антонімічності, що виявляється у різних аспектах: з одного боку, російський народ - найбільш аполітичний, «бездержавний» народ у світі, з іншого - у Росії створена одна з наймогутніших державних бюрократичних машин, що пригнічують свободу духу і особистість, тобто місія звільнювати народи постає у протилежності з політикою пригноблення, пригнічення. Костомаров аналізував основні риси «двух русских народностей» (під якими розумів росіян і українців), які полягають у зовнішніх відмінностях: костюмі, домашньому житті - звичаях, обрядах, методах хазяйнування, мові та акцентував на тому, що тільки духовна суть може відобразити головні ознаки тієї чи іншої народності. Аналізуються концепції, які існували у історичній та культурологічній думці XIX - XX століть: а) «традиційна» («Київ - «мать городов русских»: українців і росіян обєднують економічні звязки, історичні корені, близькість мов, спільна культурна спадщина - Г. За Молчановим, Україна відіграє особливу роль як для давньої, так і для сучасної етнонаціональної індивідуальності Росії, вона стає дзеркалом, в якому Росія намагається знайти своє власне відображення з найдавніших часів до сьогодні.У підрозділі 3.1 «Еволюція концепту «українофільство» та етапи його становлення в Росії» зясовується походження категорії «українофільство». Гоголя, який відкрив очі російському суспільству на Україну та її минуле, завдяки своєму таланту зробив власну батьківщину обєктом зацікавлення, сприяв кращому взаєморозумінню українців та росіян і здійснив великий вплив на російську мову, розширивши та зміцнивши її основу. Тобто, Гоголя можна вважати медіатором між двома культурами, транслятором українських цінностей, образів і сюжетів у російську свідомість, які були успішно адаптовані Росією як «свої». Стверджується, що в Україні на той час вже відбулося становлення власне українських богословських традицій; розповсюдження книгодрукування та збільшення кількості перекладених творів благотворно впливало на всі сфери культурної діяльності України. Сковорода ще у XVIII ст. розробляв ідею Софії, він був першим в Україні й Росії, хто звернувся до цієї теми.