Відносини Україна-США за президентства Дж. Буша-старшого. Перші кроки адміністрації Б. Клінтона. Визнання України "стратегічним партнером" (1994-1997 рр.). Основні проблеми україно-американських відносин на сучасному етапі (кінець 2000-2002 рр.).
Аннотация к работе
Пошукова роботаНезалежна Україна посідала різне місце у політиці адміністрацій президентів США. Бачення ними молодої держави змінювалося, еволюціонувало в залежності від подій та становища на міжнародній арені, внутрішнього життя України та власне від особливостей підходу американських адміністрацій.Більш того, велику роль у формуванні підходу президентської адміністрації США у 1990-1991 році відіграв той факт, що деякі з них, в тому числі і Україна, здобували б свою незалежність разом із значним арсеналом ядерної зброї, що розташовувалася на їх території. Ультимативною була вимога до України з боку США позбутися ядерної зброї, що перебувала на її території. Тривалий час після розпаду СРСР адміністрація президента США перебувала на "доктринальному роздоріжжі" у виробленні своєї зовнішньополітичної стратегії щодо України. Визначальним у виробленні Сполученими Штатами "нової української політики" був той факт, що після розпаду СРСР Україна успадкувала третє в світі за потужністю угруповання наступальної стратегічної ядерної зброї, націлене на Захід. Виходячи із власних інтересів, які обєктивно збігалися, хоч і не були тотожними, США та Росія посилили тиск на Україну з метою примусити її ліквідувати арсенали ядерної зброї.З часом бачення геостратегічної важливості місця України на Заході, та особливо у США, почало змінюватися. У американської сторони на зміну самодостатньому сприйняттю потенційного впливу, який Україна могла б справляти на забезпечення безпеки в регіоні, прийшло усвідомлення того, що без внутрішнього зміцнення держави її потенціал не можна буде використати. Проте попередні тривалі розмови про "ключову роль України" дали привід українським урядовцям вважати, що до євроатлантичної спільноти можна повноправно долучитися виключно за рахунок власного геостратегічного розташування, не прикладаючи особливих зусиль для внутрішнього розвитку. Якщо у 1994-1996 рр. Україну розглядали в США як досить перспективного партнера, що тимчасово перебуває у скруті, то тепер почало створюватися враження негативізму, що межувало з відштовхуванням. США прагнули якнайскоріше вийти із стадії надання матеріальної допомоги Україні, та перейти до стадії, коли б економічні відносини між двома державами відбувалися за рахунок природнього інтересу американського приватного капіталу.Початок 2000 року обіцяв потепління та приніс надії на покращення стосунків України із Заходом. Новий премєр-міністр України мав репутацію прозахідно налаштованого політика та одразу після приходу до влади почав здійснювати комплекс довгоочікуваних реформ. За часів премєрства В.Ющенка в Україні нарешті було прийнято збалансований, оснований на готівковому розрахунку бюджет; відбулася реструктуризація енергетичного сектора; проведено аграрну реформу, що сприяла підвищенню приватної ініціативи у галузі; приватизація стала прозорішою. Результати стали відчуватися майже одразу: Україна досягла позитивного зростання ВВП, спостерігався ріст у аграрній сфері та розвитку індустрії, сума зібраних податків підвищилася, були виплачені борги по зарплатах та пенсіях, рівень доходів населення почав зростати. Протягом більшої частини терміну перебування В.Ющенка на чолі уряду (вересень 1999-грудень 2000 року) Україна була відрізана від будь-якої форми допомоги МВФ, у той час як її отримували попередні уряди В.Пустовойтенка та навіть П.Лазаренка.З самого початку свого президентства Дж.Буш-молодший почав проявляти жорсткість у підході до України. Про зміну ставлення у США до України говорив і той факт, що перший візит високопосадового представника нової президентської адміністрації Дональда Рамсфельда до України відбувся лише у червні 2001 року, через пять місяців після офіційної зміни влади у Вашингтоні. Україні декілька разів пропонувалося наслідувати досвід Польщі у виборі шляху розвитку. Польща і Сполучені Штати та інші європейські держави повинні працювати з Україною, аби допомогти їй зробити правильні рішення і правильний вибір у майбутньому. Критичні заяви щодо внутрішнього становища в Україні та майбутні плани НАТО щодо розширення, яке все ще не торкнулося України, помякшувалися розмовами про те, що "Європа, яку ми будуємо, повинна включати Україну...".У деяких українських масмедіа, переважно з великою долею власності російського капіталу, а також у російських джерелах, близьких до президента В.Путіна, тривалий час обговорювалася тема існування "плану Бжезинського", нібито розробленого американськими політиками на чолі зі Зб.Бжезинським, в результаті якого президентська влада в Україні повинна була начебто перейти шляхом "безкровної революції" до "американського ставленника" [ним бачили саме екс-премєра]. У межах принципу "невтручання у внутрішні справи партнера" під час кризи США пропонували Україні допомогу у різних її формах, переважно у розслідуванні справи зниклого журналіста, здійсненні експертиз, забезпеченні правової підтримки процесу, наголошуючи, що роблять це лише в
План
Зміст
Вступ
1. "Русоцентричний" підхід Вашингтона (1991-1994)
1.1 Відносини Україна-США за президентства Джорджа Буша-старшого
1.2 Перші кроки адміністрації Білла Клінтона
2. Визнання України "стратегічним партнером" (1994-1997)
2.1 Шлях до встановлення "стратегічного партнерства"
3. Розчарування Заходу (1998-2000)
3.1 Загальні тенденції
3.2 2000: рік втрачених можливостей
4. Зміна пріоритетів (2001-т.ч.)
4.1 Підхід адміністрації Дж.Буша-молодшого до України
4.2 Основні проблеми україно-американських відносин на сучасному етапі (кінець 2000-2002 рр.)
4.2.1 Криза президентської влади в Україні
4.2.2 Події 11 вересня та його наслідки для України
4.3 Окремі питання відносин на сучасному етапі
4.4 "Іракгейт" - новий поворот в україно-американських відносинах