Наслідки скасування кріпосного права Олександром II. Значення судової та земської реформ в українських губерніях. Формування в Україні індустріального суспільства, розвиток транспорту та промисловості. Боротьба робітників проти фабрикантів і заводчиків.
Аннотация к работе
Одночасно з маніфестом було затверджено низку положень і додаткових правил. Законодавчі акти 19 лютого 1861 р. проголошували скасування кріпосного права, надаючи селянам і дворовим людям права "вільних сільських обивателів, як особисті, так і майнові". Вони могли вільно торгувати, відкривати промислові та ремісничі підприємства, торговельні заклади, записуватися в цехи, купувати і збувати рухоме й нерухоме майно, без дозволу поміщиків одружуватися, віддавати дітей у навчальні заклади. Поміщики за встановлені повинності - роботою або грішми - мусили надати в постійне користування селян "садибну осілість "і перший наділ польової землі та інших угідь. Оскільки в переважній більшості повітів України земля була високої якості, тут встановлювали менші, ніж в інших районах Росії, норми селянського наділу (від 3 до 6,5 десятин на ревізьку душу в південних і від 3 до 4,5 десятин у лівобережних губерніях).Серйозні зміни в економічному житті викликали необхідність перетворень в усій державній системі. Тому протягом60-70-х років було проведено низку реформ, які охопили основні сторони життя імперії: земську, судову, військову, освітню, цензурну та ін. За земською реформою 1864р. в усіх українських губерніях, крім Правобережжя - з остраху домінування польської шляхти, було створено виборні органи влади у масштабах губерній та повітів - земські установи. Активними діячами земств були видатні представники українського національного руху - І.Шраг, О.Русов, Б.Грінченко, В.Самійленко, М.Коцюбинський та ін., які через свою "політичну неблагонадійність "не допускалися до державних установ. У сухопутних військах строк служби тривав 6 років, на флоті - 7 років, а особи, які мали освіту, служили від 6 місяців до 4 років.Хоч реформи 60-70-х років, насамперед селянська, були обмеженими й непослідовними, вони прискорили процес формування в Україні індустріального суспільства. Протягом 1866-1879рр. в Україні прокладено понад 4,5 тис. верст залізничних колій. XIX ст. довжина залізниць в Україні становила 1 /5 всієї залізничної мережі Росії. Головною водною артерією України був Дніпро. Наприкінці 90-х років виробництво чавуну в Україні становило 52% загальноросійської виплавки.Швидкий розвиток капіталізму в промисловості та сільському господарстві, істотні зміни, що відбулися під його впливом у структурі суспільства, наявність численних пережитків кріпосництва - все це поглиблювало соціальні суперечності, було причинами незгасаючої боротьби в місті й на селі. Внаслідок реформи 1861 p., проведеної в інтересах поміщиків, економічне становище основної маси селянства значно погіршилося. Протягом 60-90-х років середній селянський наділ в Україні зменшився з 4,5 до 1,9 десятин, а багато селянських дворів володіло ділянками від 0, б до 1,5 десятин. На Полтавщині й Чернігівщині було чимало сіл, де селянський наділ не перевищував 0,16-0,26 десятин. Гострого характеру набрала боротьба селянства протягом 70-х років, яка, особливо в губерніях Правобережної України, була спрямована проти розверстування угідь, на відстоювання селянами своїх прав на сервітути.