Україна в європейському геополітичному просторі 1914-1917 років. Проблема автономії Галичини. Формування українського політичного процесу, його основні етапи і їх відображення у німецькомовній літературі. Аналіз передумов проголошення Гетьманату.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИРобота виконана на кафедрі політології філософського факультету Львівського державного університету імені Івана Франка Науковий керівник - кандидат філософських наук, професор Світа Ганна Михайлівна, кафедра політології філософського факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Офіційні опоненти - доктор філософських наук, професор Гринів Олег Іванович, завідувач сектора теоретичної етнології Інституту народознавства НАН України (м.Львів). кандидат філософських наук, доцент Медвідь Федір Михайлович, начальник науково-дослідного і редакційно-видавничого відділу Львівського інституту внутрішніх справ при Національній Академії внутрішніх справ при Національній Академії внутрішніх справ України. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного університету ім.Івана Франка за адресою: 290602, Львів, вул.М.Актуальність теми дисертаційного дослідження, хронологічні рамки якого обмежуються періодом 1914 - 1921 рр. (який ми умовно поділяємо на два підперіоди 1914-1917 та 1918-1921), зумовлена політично-історичними особливостями вказаного періоду: початком Першої світової війни, пожвавленням суспільно-політичних рухів у країнах Габсбурзької монархії, розпадом Австро-Угорщини та царської Росії, посиленням прагнень народів цих імперій до незалежності, зміною геополітичної ситуації в Європі внаслідок утворення нових незалежних держав. З огляду на ці фактори тема дисертаційного дослідження є актуальною, оскільки є підстави говорити про політично-історичні паралелі між ситуацією в Україні в перші десятиріччя і наприкінці двадцятого століття, а також про досвід і уроки минулого для розуміння актуальності геополітичного становища в Європі. Сучасні політичні процеси в Європі, рівно ж як і розвиток політичного процесу в Україні та досвід її геополітичних орієнтацій в минулому свідчать про те, що перебіг українського політичного процесу та перспективи розвитку нашої держави зумовлені особливостями її розташування. випливають із особливостей території, на якій живе український народ. Тому основний акцент праці ставиться власне на зясуванні геополітичного значення України для Європи в інтерпретації німецькомовної літератури і періодики. Водночас зауважимо, що проблема геополітичних орієнтирів України та її місця в європейському політичному процесі знаходила своє відображення в працях українських політичних діячів різних епох - Пилипа Орлика (“Вивід прав України” містить міркуванння про геополітичну роль незалежної України як своєрідного заборола проти агресії російського імперіалізму в Європі), Михайла Драгоманова (“Листи на Наддніпрянську Україну”), Михайла Грушевського (“Хто такі українці і чого вони хочуть?”), Юрія Липи (“Розподіл Росії”), Степана Рудницького (“Українська справа зі становища політичної географії”), Вячеслава Липинського (“Листи до братів-хліборобів.У першому розділі “Україна в європейському геополітичному просторі 1914-1917 років” дисертант на основі опрацюваних джерел аналізує загальнополітичну ситуацію в Європі напередодні і після початку Першої світової війни, відзначає посилення відцентрових тенденцій в Австро-Угорській та Російській монархіях, зясовує зовнішні та внутрішні обставини, які зумовили відродження актуальності і подальший розвиток українського питання. Інші автори, зокрема Р.Челлен і Ф.Науманн відзначали, що українське питання було одним із мотивів війни і вважали необхідним обєднання неросійських народів Російської імперії, серед них і України, для подальшої спільної боротьби за незалежність. Німецький політолог М.Вебер виступав за створення союзу незалежних держав неросійських народів європейської частини Російської імперії та був прихильником німецько-словянської східноєвропейської федерації, у якій чільне місце повинна була зайняти і Україна. В геополітичному аспекті Україна була для Росії плацдармом її експансіоністичних прагнень, і якщо Україна стане самостійною державою поза межами Росії і противагою їй, тоді настане кінець російським претензіям. Тому ми стверджуємо, що у візії Центральних держав і німецькомовної літератури Україна виступала як обєкт, а не субєкт європейського політичного процесу першої чверті ХХСТ., стаючи часто закладником геостратегічних інтересві інших держав.