Розкриття суті Андрусівського договору, що був підписаний між Польщею та Росією у 1667 році. Місце України у планах цих двох країн в контексті даної угоди. Аналіз визначення цілей Речі Посполитої та Московської держави під час підписання ними контракту.
Аннотация к работе
УКРАЇНА В КОНТЕКСТІ АНДРУСІВСЬКОГО ПЕРЕМИРЯ 1667 РПісля їхнього протистояння протягом 1663-1665 р., коли гетьмани Правобережжя та Лівобережжя обмінялись походами на іншу сторону Дніпра використовуючи підтримку чи то польського короля, чи російського царя, відносини між двома державами лише загострились. Так, намагаючись якомога швидше замиритися з Річчю Посполитою, з якою Росія фактично перебувала у стані війни, російське посольство отримує повноваження вести переговори про встановлення кордону між двома державами по Двіні та Дніпру, залишаючи за Московською державою Полоцьк, Бихів, Київ і Запорожжя. У жовтні керівник посольства Опанас Ордін-Нащокін одержав інструкцію в разі відмови полських комісарів ділити Україну й загрози обєднання сил Речі Посполитої з Кримським ханством «говорити з клятвою, що їм й інша сторона буде віддана в посольстві, як буде зїзд у государевих великих послів з королівськими комісарами» [2, 197]. Договір визначив місце Росії, Польщі та України в системі міжнародних відносин 60-70-х рр. Порозуміння Росії й Польщі за рахунок поділу території козац. держави спричинило зростання політичного впливу в українському суспільстві козацької старшини [6].Андрусівський договір створював практично непереборні труднощі на шляху до політичної консолідації українсьль у межах соборної держави. Мова вже йшла не лише про подолання географічних рубежів або зясування взаємин всередині панівної еліти, а справа торкалась інтересів таких держав як Росія і Польща. Договір призвів до загострення внутрішньо-політичної боротьби, що не зважала на територіальні межі Української держави й виходила за них, а також привів до численних повстань козаків, невдоволених умовами підписаного договору, який, в більшості своїй, був направлений проти України.