Основні причини поразок Червоної Армії у початковий період Другої Світової війни. Захоплення території України гітлерівськими військами, утворення Трансністрії та рейхкомісаріату. Політика німецьких загарбників щодо радянських військовополонених у країні.
Аннотация к работе
Політика німецьких загарбників щодо радянських військовополонених на території України Висновок Список використаних джерел Вступ 22 червня 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна, яка тривала 1418 днів і ночей і забрала життя понад 27 млн. радянських людей, в тому числі більше 8 млн. українців. Війна з боку фашистської Німеччини та її сателітів проти СРСР була загарбницькою. Основними причинами поразок Червоної Армії у початковий період війни були: раптовість фашистського нападу; різний ступінь моральної готовності до війни; незавершеність процесу переозброєння СРСР; відсутність надійних союзників, міжнародна ізоляція Радянського Союзу; розпорошення сил Червоної Армії на кордонах проти Німеччини, Туреччини та Японії; масові репресії кінця 30-х рр. проти армійського командного складу; некомпетентність вищого воєнно-стратегічного керівництва. Така зміна акцентів була зумовлена цілим комплексом чинників: економічними - захоплення України суттєво підривало військово-промисловий потенціал СРСР і забезпечувало Німеччину ресурсами для ведення війни (напередодні війни частка УРСР в Радянському Союзі становила у видобутку вугілля - 50,5%, залізної руди - 67,6%, у виплавці чавуну - 64,7%, сталі 48,9%; лише Харкові за півроку виготовлялось стільки танків, скільки мав вермахт на початку другої світової війни); воєнними - окупація України не тільки створювала вигідний плацдарм для подальшої експансії, а й давала змогу нейтралізувати Крим, який Гітлер називав радянським авіаносцем для нанесення ударів по румунським нафтовим свердловинам; морально-політичними - взяття Києва могло підняти рейтинг Німеччини на міжнародній арені, зміцнити впевненість фашистських військ і посилити настрої поразки у Червоній Армії. Очолював його сумнозвісний А.Розенберг.