Огляд умов гетьманування українського військового та державного діяча І. Скоропадського. Роль Л. Полуботка в українській історії. Становище Д. Апостола при уряді Петра II. Соціально-економічний стан України за часів "Гетьманського Уряду" 1734-1750 р.
Аннотация к работе
Контрольна роботаНавіть обраний гетьманом, він ніколи не називав Мазепу «зрадником», як було прийнято в офіційній мові, а уживав назви «бувший гетьман» або «пан антецесор». Іван Скоропадський (гетьман у 1708-1722 рр.), коли його було обрано, мав понад 60 років. Таким чином, обрання його на гетьмана, проведене під тиском Петра І, було цілком нормальним, і, якщо не було б цього тиску, його однаково обрали б «вільними голосами» старшини, бо мав тільки одного суперника-Чернігівського полковника Павла Полуботка. Після полтавської катастрофи Скоропадський знову звернувся до Петра з проханням підтвердити права та вольності України і ще з такими проханнями: 1) щоб українські козаки в містах залишалися під командою своєї старшини, а не московських офіцерів, Петро відмовив; В таємній інструкції наказував міністрові-резидентові стежити за гетьманом, прислухатися до розмов старшин та козаків і про все доносити.Пізніше, за Полуботка, він активно підтримував його в справі «привернення прав українців» та в справі обрання гетьмана, був заарештований і звільнений після смерті Петра І. Обрання гетьмана могло бути проведене тільки за згодою царя, Генеральний Суд перетворено на колегіальну установу, в якій засідали троє українців та троє росіян, а головним суддею став не гетьман, а цар. Тяжким ударом було призначення окремого фінансового управління - «канцелярії зборів», з двома підскарбіями, росіянином і українцем, що послаблювало фінансові прерогативи гетьмана. Не зважаючи на перешкоди збоку російського уряду, за Данила Апостола в Україні встановлений був, хоч і обмежений сваволею окупанта, порядок, життя стало кращим. Сам гетьман, незважаючи на те, що між ним і урядом власне Росії не було укладено ні "статей" угод, ні договору, почав на свій розсуд розширювати автономне управління Української держави: відновив склад генеральної старшини і суду, функціонування суспільно-політичних установ, дещо реформував торгівлю й судочинство (наприклад, скасував російський "суд по формі"). К.
План
План
1. Колоніальна політика російського царизму щодо України
2. Остаточна ліквідація автономного устрою України і Запорізької Січі
Література
1. Колоніальна політика російського царизму щодо України