Сутність і значення радянсько-німецьких договорів, їх наслідки. Включення до складу УРСР північної Буковини й придунайських земель. Окупація України військами Німеччини та її союзників. Особливості діяльності ОУН-УПА. Процес повоєнної відбудови в України.
Аннотация к работе
Тема 1. Радянсько-німецькі договори й західноукраїнські землі Мета. Охарактеризувати радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939 р, і таємний протокол до нього та Їх роль у розвязанні Другої світової війни й у подальшій долі українських земель. Тип уроку: урок засвоєння нових знань. Обладнання: підручник Турченко В.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М. Новітня історія України (1939-2001), стінна карта «Україна в роки Другої світової війни». Оргмомент ІІ. Мотивація навчальної діяльності ІІІ. Домашнє завдання ХІД УРОКУ І. Розповідь учителя (супроводжується демонстрацією карт) Напередодні Другої світової війни СРСР опинився в центрі міжнародних відносин. Прихильності СРСР домагалися як Англія з Францією, так і Німеччина. Перед радянським керівництвом постала проблема остаточного вибору орієнтира. На думку Сталіна союз з Англією та Францією, у кращому випадку, міг принести напружені відносини з Німеччиною (головний торговельний партнер СРСР), а в гіршому - війну з нею. Також можна було розраховувати на припинення бойових дій з Японією, що велись на території Монгольської Народної Республіки (мнр) в районі річки Халхін-Гол (з травня 1939 р.), на яку як союзник могла вплинути лише Німеччина, і на територіальні придбання за рахунок Польщі, Прибалтики, Фінляндії та Румунії. Если мы заключим договор о взаимопомощи с Францией й Великобританией, Германия откажется от Польши и станет искать «модус вивенди» с западными державами. Если мы примем предложения Германии о заключении с ней пакта о ненападении, она, конечно, нападет на Польщу, и вмешательство Франции и Англии в эту войну станет неизбежным. Розповідь учителя Після нетривалих переговорів міністра закордонних справ Німеччини Ріббентропа і наркома закордонних справ СРСР Молотова 23 серпня 1939 р. у Кремлі було підписано пакт про ненапад між двома країнами. Окремою частиною радянсько-німецького договору став таємний протокол, що передбачав розмежування сфер впливу обох держав у Європі. Німеччина визнавала сферою Інтересів СРСР Фінляндію, Естонію, Латвію та Бессарабію, а Литву віднесла до сфери своїх інтересів. Віддаючи українські землі Сталіну, Гітлер удруге наче підкреслював свою незацікавленість Україною (уперше це було підкреслено діями Німеччини щодо Карпатської України, яка була передана Угорщині), хоча ще в 1938 р. «українська карта» активно розігрувалася німецьким керівництвом. Наступний виступ був призначений на 18 вересня, але вступ загонів Червоної Армії в Галичину зірвав ці плани. Напередодні вступу радянських військ на територію Польщі польському послу в Москві було вручено ноту, у якій зазначалося: Польська держава та її уряд фактично перестали існувати. Унаслідок таких обставин радянський уряд дав розпорядження Головному командуванню Червоної Армії віддати наказ перейти кордон і взяти під свій захист життя і майно населення Західної України та Західної Білорусії [29, с. 29 березня 1940 р. В. Молотов, виступаючи на сесії Верховної Ради СРСР, заявив, що «у нас немає пакту про ненапад з Румунією. Задля надання законності радянському режиму в Західній Україні 22 жовтня 1939 р. під контролем нової влади було проведено виборів до Народних Зборів, які наприкінці жовтня прийняли Декларацію про входження Західної України до складу СРСР і воззєднав її з УРСР.