Національна символіка України в контексті становлення етносу і нації, історія походження державного гербу та прапору. "Ще не вмерла Україна": шлях від вірша до національного гімну. Зміна ролі релігії на різних стадіях виникнення та формування етносу.
Аннотация к работе
Міністерство освіти України Донецький національний університет Кафедра політології Курсова робота На тему: Україна: шлях від етносу до нації Виконала: Студентка 2 курсу групи „Б” Науковий керівник: к.і.н., доц. Бородінов В.Д. Донецьк 2006 План Вступ 1. Національна символіка України в контексті становлення етносу і нації 1.1 Державний Герб. Історія виникнення 1.2 Історія походження національного прапору 1.3 „Ще не вмерла Україна”. Етнологія релігії 2.1 Взаємовідношення етносу та релігії 2.2 Етнічні функції релігії Висновки Список літератури Вступ В цій роботі досліджуються питання національної символіки. Оскільки, як суверенна , незалежна держава Україна існує лише п’ятнадцять років вона повинна мати свою державну символіку. Дослідженнями проблеми національної символіки займались такі відомі вчені як: К. Гломозда, Л. Мельник, С. Білокінь, Д. Яневський, В. Сергійчук, В. Ткаченко, А. Гречило, Б. Якимович, В. Багринець, Крипкевич та інші. В. Сергійчук у своїй роботі „Символіка суверенності - синьо-жовта” пояснює зневажливе ставлення до державних символів тим, що упродовж багатьох століть український народ був поставлений у розряд другорядних, його символіка, що супроводжувала національно-визвольні змагання, оголошена імперським режимом ворожою, а в радянські часи ще й контрреволюційною. Етнологія релігії має досліджувати весь релігійний досвід етнічних спільнот, всі етнічні особливості та властивості релігійного буття, які відображені в їх духовній та матеріальній культурі. 1. 20 Конституції України законодавчо закріплено історичні українські символи - Знак Княжої Держави Володимира Великого - тризуб, національний синьо-жовтий прапор, мелодію гімну. Не були винятком 90-ті роки ХХ ст.., коли Україна відновила свої державні символи. Донедавна наукова література повязувала походження тризуба і синьо- жовтого прапора переважно з Центральною радою, Директорією, українськими буржуазними націоналістами й усілякими іншими існуючими та неіснуючими у 20-40-х роках ХХ ст. Цей факт протягом багатьох десятиліть однаково тлумачили ідеологічні інстанції, позбавляючи дослідників бодай ретроспективного погляду в наше минуле, не бажаючи, щоб український народ дізнався про коріння своєї національної символіки, її історичну традицію. Цікавими археологічними знахідками є трапецієподібні підвіски з розкопок у Новгороді, причому зображення на одній з них у всіх деталях збігається зі знаком на срібних монетах князя Володимира. Крім того, по одній підвісці зі знаком тризуба й ускладненим малюнком знайдено у Києві, в Бєлгороді, на Рюриковому городищі, у Новгороді. На думку І Крипякевича, справжні герби прийшли до нас із західних країв і вперше трапляються на західноукраїнських землях у XIV ст. З правого та лівого боків щита розташовані зображення святого Архістратига Михаїла та золотого коронованого лева - головні фігури гербів Києва та Львова, міст, які були, за висловом М. Грушевського, „двома найбільш визначними культурними центрами України”. Як державний герб тризуб було визнано 15 березня 1939 р. Сеймом Карпатської України, що проголосив самостійність цього регіону.