Зміст і напрями зовнішньої політики України в 1920-1921 рр. Роль внутрішньополітичних факторів, які сприяли завершенню польсько-радянської війни і підписанню Ризького мирного договору. Процес врегулювання країною стосунків між УСРР, РСФРР і Польщею.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукУкраїна і Ризька мирна конференція (1920-1921 рр.). У дисертації на основі сучасних методологічних підходів, вивчення архівних матеріалів, частина яких вперше вводиться у науковий обіг, опублікованих джерел, проаналізовано місце України у складному процесі врегулювання стосунків між УСРР, РСФРР і Польщею, найважливішим результатом якого стало припинення радянсько-польської війни і укладення в Ризі у березні 1921 р. тристороннього мирного договору. В роботі розкрито хід переговорів, взаємні претензії та пропозиції політичного, економічного, правового, територіального характеру, особливо ті, що безпосередньо стосувалися України, їх втілення у статтях договору, протоколах та інших документах, підписаних у Ризі.Дослідження новітньої історії України передбачає осмислення діалектики звязків між усіма суттєвими елементами структури її суспільного життя. Ризька мирна конференція 1920-1921 рр. є актуальним історичним матеріалом, що дозволяє дослідити, по-перше, вагомість внутрішньої та зовнішньої політики у системній цілісності тогочасних подій, по-друге, дозволяє визначити співвідношення і взаємовплив цих історичних елементів на останньому етапі Української революції, по-третє, синтезувати у такому контексті дослідження державницький і радянський політичні фактори, визначити їх місце у суспільних процесах, по-четверте, зясувати уявлення про механізм і рівень самостійності зовнішньополітичних зусиль УСРР у процесі досягнення протягом 1920-1921 рр. миру між східноєвропейськими народами. Обєктом дослідження є передумови та перебіг переговорного процесу на Ризькій мирній конференції, протистояння позицій Української СРР і Української Народної Республіки (УНР), спроби різних українських політичних сил вплинути на події, дати їм оцінку. Предметом дослідження є форми, напрямки та особливості реалізації зовнішньополітичного курсу Української СРР в час проведення Ризької мирної конференції та в період, що їй передував, внутрішньополітична ситуація у звязку з конференцією та міжнародна атмосфера довкола неї, основні напрямки розвитку українсько-російсько-польських відносин. Мета дослідження полягає в тому, щоб розкрити зміст і напрями зовнішньої політики України в 1920-1921 рр., зясувати місце і роль внутрішньополітичних та інших факторів, які сприяли завершенню польсько-радянської війни 1920 р. і підписанню Ризького мирного договору, прослідкувати характерні прояви відстоювання інтересів УСРР на засадах, відмінних від позиції УНР, охарактеризувати основні проблеми, що порушувалися в ході переговорів і знайшли відображення у кінцевих домовленостях.Наголос в їх працях робився на політичному значенні відносин з Польщею, необхідності досягнення миру з нею, проте в них майже не висвітлювався механізм досягнення спільних домовленостей, фрагментарно визначалося місце, яке відводилося в ньому УСРР. Стереотипи та кліше ідеологічного характеру сформували у радянській історіографії 1930-х - середини 1950-х рр. конфронтаційне бачення відносин з Польщею, яке було елементом політичної мотивації дій СРСР у міжнародних справах. Фонд Ради міністрів УНР (ф.1065) містить найважливіші урядові постанови та їх проекти, переписку з Головним отаманом С.Петлюрою, протоколи засідань, доповідні записки міністрів, фонд військового міністерства (ф.1077) - матеріали, повязані з Варшавським договором та радянсько-польською війною 1920 р., її підготовкою та ходом операцій, фонд Головного управління генштабу УНР (ф.1078) - доповіді його представників в місіях у Варшаві та інших державах, що дають уявлення про плани УНР, стан армії та допомогу їй з боку Польщі. Важливим джерелом вивчення ситуації в Україні 1920-1921 рр. є періодичні видання українською, російською та польською мовами, які містять корисний інформаційний матеріал про хід мирних переговорів, реакцію громадськості щодо суперечливого розвитку конфліктних міждержавних відносин, пропагадистські аргументи взаємної боротьби сторін. У дослідженні робиться акцент на резонансі з приводу укладення Варшавського договору в українських політичних колах, який в цілому можна вважати підтвердженням його негативної ролі, що полягала не тільки у оформленні територіального переділу України, а й ескалації збройного конфлікту.