Основні тенденції процесу становлення політичних зв"язків, формування та реалізації повноцінних двосторонніх українсько-польських відносин. Значення стратегічних відносин України й Польщі для забезпечення стабільності у Центрально-Східній Європі.
Аннотация к работе
Тому, в умовах розбудови і утвердження України й Польщі виникає необхідність обєктивного дослідження особливостей налагодження і розвитку українсько-польських двосторонніх відносин протягом 1991-2004 рр. Важливу роль тут відіграють також етнічна спорідненість, близькість культур, історичних традицій, геополітичних і геостратегічних цілей, прагнення держав інтегруватись до західноєвропейських структур. Мета і завдання дослідження: проаналізувати основні події історії налагодження і розвитку українсько-польських міждержавних взаємин протягом 1991-2004 рр., визначити основні закономірності та тенденції становлення стратегічного партнерства між Україною та Республікою Польща (РП). показати місце українсько-польських стосунків у структурі міжнародних відносин та значення стратегічних відносин України й Польщі для забезпечення миру й стабільності у Центрально-Східній Європі; Масив неопублікованих та виданих матеріалів умовно було згруповано за такою схемою: офіційні документи на рівні стосунків між державами, президентами та урядами України і Польщі в досліджуваний період; інформаційні матеріали, одержані з посольств, постійних представництв, генеральних консульств України; інтервю, спогади, щоденники дипломатів, посадових осіб України та Польщі. Польща визнала незалежність України, були встановлені повноцінні дипломатичні відносини, підписано основоположний міждержавний "Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво між Україною та Республікою Польща", укладено низку угод і домовленостей, які створювали повноцінну договірно-правову базу українсько-польських взаємин.на початку ХХІ ст. на європейському континенті змінився характер українсько-польських взаємовідносин, які за роки незалежності України переросли в тісне політичне, економічне, наукове і культурне співробітництво, що є прикладом добросусідства та партнерства у світовому співтоваристві. Із офіційним визнанням Польщею незалежності України діяльність українських та польських політичних сил була спрямована на створення правових засад двостороннього співробітництва та пошуку оптимальних форм взаємодії. Політичним підґрунтям для налагодження добросусідських та союзницьких стосунків стало прийняття важливих міждержавних документів, зокрема, "Декларації про принципи і основні напрямки розвитку українсько-польських відносин" (жовтень 1990 р.), "Договору про добросусідство, дружні відносини і співробітництво" (травень 1992 р.), "Декларації про принципи формування українсько-польського партнерства" (березень 1994 р.), "Спільної декларації Президента України та Президента Республіки Польща" (червень 1996 р.), "Спільної заяви Президентів України і Республіки Польща "До порозуміння і єднання" (травень 1997 р.) та інших документів, які регламентують відносини двох держав в усіх галузях. Це повязано як з внутрішнім розвитком українського і польського суспільств, так із зовнішніми факторами: світовою конюнктурою, позицією провідних західних держав стосовно тих чи інших подій у світі і їх впливом на зовнішню політику України та Польщі. Зокрема, Консультаційний комітет президентів України та Польщі, діє Українсько-польська змішана комісія з питань торгівлі та економічного співробітництва, Українсько-польський економічний форум, Постійна українсько-польська конференція з питань європейської інтеграції, з цією ж метою була створена Польсько-американсько-українська ініціатива співпраці (ПАУСІ), функціонує Українсько-польський/ Польсько-український Форум та ін.