"Літопис Нестора" або "Повість врем’яних літ" як перший великий східньо-слов’янський твір, написаний українським чернцем-літописцем Нестором. Історичне значення охрещення Києва та всієї Русі. Наслідки християнсько-інтелектуальної "централізації" в Києві.
Аннотация к работе
Україна - колиска християнського мислительства на Словянському СходіЯк першим найбільшим твором словенського Сходу був київський твір українця Нестора, - твір, що відомий як «Повість врем‘яних літ» (чи популярно - «Літопис Нестора») - з початків XII ст., так першим найкращим твором словенського Сходу був твір українця з Києва «Слово о полку Ігореві» (тобто «Слово про похід Ігоря»), написаний біля 1187 року. Проміжжя часу між 988-1240 роками (тобто від часу охрещення Києва і до часу зруйновання його татарами й розгрому імперської Руси) - це був закороткий період для того, щоб можна було створити також і поза Києвом осередки творчого розвитку християнського мислительства - принаймні на основних територіях цієї великодержави, тобто на українських землях. А наслідок східнослов‘янської християнсько-інтелектуальної «централізації» в Києві був такий, що коли татари розгромили Київ і майже повністю стерли його з лиця землі, то на цих територіях не було жодного такого готового християнсько-культурного осередку, який у цьому відношенні міг би був негайно взяти на себе роль і місію Києва. Неофіційний провідник українських містиків, чернець-аскет Іван з Вишні (тому історики назвали його «Вишенським»), був затривожений тим фактом, що гуманісти (ті мислителі, які в центрі свого зацікавлення ставили людину, по-латинському homo) намагалися - одні свідомо, інші ж не свідомо - наукою й філософією підмінити вірування в Бога. Про неприхильне національно-політичне відношення митрополита Петра Могили до Москви свідчить той факт, що коли Андрій Борецький (українець з Г аличини, брат митрополита Київського Іова Борецького) виступив був з порадою, щоб Русь (тобто Україну й Білорусь, які були тоді під Польщею) злучити з Московщиною, то П.