Теоретико-правовий аналіз Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом як правової основи нового етапу адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу в умовах посилення взаємозалежності країн світу та євроінтеграції.
Аннотация к работе
УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ ЯК ПРАВОВА ОСНОВА АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУНапрями, обсяг і строки адаптації законодавства України до законодавства ЄС на сучасному етапі конкретизовані в новому базовому договорі між Україною і ЄС - Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Основним документом, що регулює сучасний стан відносин між Україною та ЄС, закладаючи юридичні засади для узгодження норм їхніх правових систем, є Угода про асоціацію. Саме на такому формулюванні наполягала Україна, яка нормативно закріпила його в Постанові парламенту «Про Заяву Верховної Ради України «Про започаткування переговорів між Україною та ЄС щодо укладення нового базового договору» (2007 р.) [4, с. Доречність такого підходу зумовлюється тим, що Угода має особливу юридичну природу: це міжнародно-правовий договір, що є джерелом європейського права, правовий режим якого значною мірою визначається нормами міжнародного права, а також нормами конституційного права України, оскільки Угода є частиною національного законодавства й застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного права. Сучасні угоди про асоціацію з ЄС можуть бути етапом на шляху підготовки асоційованої країни до майбутнього членства (асоціація з європейськими країнами в межах Європейських угод і угод про асоціацію і стабілізацію), а можуть означати одну з форм поглибленого співробітництва між сторонами (асоціація з країнами Середземноморя, Мексикою, Чилі) [10, с.