Сутність енергетичної безпеки держави як складової національної безпеки. Потенціал даного процесу з урахуванням соціально-екологічної складової, побудування відповідної моделі. Вдосконалення механізмів реалізації державної політики енергозбереження.
Аннотация к работе
Удосконалення механізмів реалізації державної політики у сфері енергозбереження України (соціально-екологічний аспект)Попри очевидну актуальність теми політика у сфері енергозбереження ще не отримала адекватної підтримки ані урядових структур, ані суспільства, передусім через витратність заходів, відсутність суспільної підтримки, розуміння соціально-екологічних перспектив енергозбереження як ресурсу розвитку суспільства. Вагомий внесок у розвиток науково-теоретичних і методологічних основ державної політики у сфері енергозбереження зробили вітчизняні і зарубіжні вчені та фахівці-практики, серед яких слід відзначити А. Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання: - узагальнити теоретико-методологічні засади державного управління енергозбереженням через уточнення і розвиток понятійно-категорійного апарату державної політики в означеній сфері; До спеціальних методів наукового пізнання, що використовувалися в дослідженні, належать: аналітико-синтетичний (аналіз наукової літератури, співвідношення понять у сфері енергозбереження); формально-логічний (зясування сутності механізму управління енергозбереженням); порівняння (виділення закономірностей розвитку нормативно-правової бази у сфері енергозбереження і поділ процесу її реалізації на етапи); статистичний аналіз (стан виконання та обсяг фінансування програм енергозбереження); структурно-логічне моделювання (створення моделі процесу формування пріоритетності цілей державної політики у сфері енергозбереження та моделі взаємозвязків системи енергоспоживання, механізму управління і політики в означеній сфері); експертних оцінок (визначення чинників впливу на розвиток державної політики у сфері енергозбереження). удосконалено: - термінологічний апарат державної політики у сфері енергозбереження через опрацювання сутності понять державна політика у сфері енергозбереження, енергетична безпека держави, екологізація енергетики, потенціал енергозбереження, механізм державного управління енергозбереженням;У першому розділі “Теоретико-методологічні та прикладні засади державної політики у сфері енергозбереження” проаналізовано сучасний стан наукових досліджень у галузі державного управління енергозбереженням, висвітлено нормативно-правове забезпечення у сфері енергозбереження та сутність енергетичної безпеки держави, узагальнено досвід політики енергозбереження країн ЄС. Темі дослідження державної політики у сфері енергозбереження, її різним аспектам присвячені праці провідних вітчизняних учених, проте соціально-екологічна складова енергозбереження ще мало досліджена. Доповнено й удосконалено визначення таких понять: державна політика у сфері енергозбереження, енергетична безпека держави, потенціал енергозбереження, екологізація енергетики, механізм державного управління енергозбереженням. У другому розділі “Сучасна державна політика у сфері енергозбереження України” обґрунтовано ефективність функціонування інституційного механізму реалізації державної політики у сфері енергозбереження, визначено і систематизовано основні тенденції її розвитку, проаналізовано потенціал енергозбереження та розкрито соціально-екологічну складову енергозбереження. Аналіз реалізації державної політики у сфері енергозбереження на першому етапі показав, що діяльність Комітету базувалася на витратному механізмі; Комітет не розглядав енергозбереження як ресурс і не зміг сформувати ринкових механізмів управління енергозбереженням.Понятійно-категорійний апарат політики у сфері енергозбереження доповнено новим терміном соціально-екологічний потенціал енергозбереження, який визначено як економію ПЕР, якої можна досягнути за рахунок зміни принципів поведінки людини відповідно до концепції сталого розвитку та формування енергозберігаючого типу суспільної свідомості. Запропоновано поділ процесу формування і розвитку нормативно-правової бази у сфері енергозбереження на чотири етапи, залежно від стану і динаміки розвитку економіки, соціально-політичних показників рівня життя держави, провадження державної політики у сфері енергозбереження: 1-й етап (1994-1997 рр.) - становлення та формування державної політики у сфері енергозбереження; Адаптація законодавчої бази України у сфері енергозбереження до вимог ЄС полягає у використанні в процесі реалізації державної політики у сфері енергозбереження таких механізмів, як становлення та підтримка ефективної ринкової структури, зацікавлення споживачів в енергоощадних заходах, поширення інформації про переваги енергозбереження. На основі аналізу у діяльності ЦОВВ в галузі енергозбереження виявлено такі недоліки: діяльність Державного комітету України з енергозбереження базувалася на витратному механізмі; Комітет не розглядав енергозбереження як ресурс, а лише як кількісне зменшення використання енергоресурсів; діяльність Комітету не була спрямована на формування ринкових механізмів управління енергозбереженням.