Біологічні закономірності формування сходів та проходження етапів росту та розвитку рослин рису за умов різноглибинного припосівного розташування насіння. Агротехнологічні аспекти обмеження розвитку специфічних бур"янів рисових агрофітоценозів.
Аннотация к работе
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УДОСКОНАЛЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ РЕСУРСОЗБЕРІГАЮЧОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ РИСУРобота виконана в Державному вищому навчальному закладі «Херсонський державний аграрний університет, Міністерство аграрної політики України. Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор Базалій Валерій Васильович, Державний вищий навчальний заклад «Херсонський державний аграрний університет», завідувач кафедри рослинництва, генетики, селекції та насінництва. Захист відбудеться «5 » грудня 2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 67.830.01 при Державному вищому навчальному закладі «Херсонський державний аграрний університет» за адресою: 73006 м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного вищого навчального закладу «Херсонський державний аграрний університет» за адресою: 73006 м.В південних регіонах України рис вирощують за методом затоплюючої культури. Крім того, за загальноприйнятої технології вирощування рису існує ряд недоліків, які не відповідають біологічним особливостям культури, приводять до невиправданого зростання витрат і, в значній мірі, зменшують ефективність виробництва зерна рису. Для досягнення поставленої мети передбачалося вирішити наступні завдання: - встановити біологічні закономірності формування сходів та проходження етапів росту і розвитку рослин рису за умов різноглибинного припосівного розташування насіння, виявити оптимальну глибину заробки насіння; Методи дослідження: польові короткотривалі досліди - для визначення впливу основних факторів припосівного комплексу, режиму зрошення на урожай і якість зерна рису, тривалість фаз росту і розвитку рослин; вегетаційний метод досліджень - для вивчення біологічних особливостей проростання насіння рису і бурянів, впливу досліджуваних факторів на мінливість основних біометричних показників і елементів продуктивності рослин; лабораторний - для біометричного, структурного і агрохімічного аналізів рослинних зразків, визначення показників якості зерна, оцінки стійкості сортів рису до низьких температур і постійного затоплення в фазу сходів; математико-статистичний - для проведення дисперсійного аналізу і статистичного обробітку результатів досліджень; розрахунково-порівняльний - для оцінки економічної і біоенергетичної ефективності удосконаленої технології вирощування рису. Виявлено основні закономірності продукційного процесу агрофітоценозів рису, на основі чого встановлено оптимальні строки сівби, густоту стояння рослин, глибину затоплення, що забезпечують достатній рівень конкурентноздатності посівів до бурянів і більш повну реалізацію потенціалу продуктивності культури.Це сприяє проведенню сівби рису поверхневим способом із застосуванням режиму зрошення за типом ?постійне затоплення?, в строки, раніші від рекомендованих, та більш раціонально використовувати вегетаційний період, тривалість і теплозабезпеченість якого є обмежуючим фактором для реалізації продуктивного потенціалу рису в Україні. Дослідження з вивчення впливу основних елементів технології вирощування рису (сортів, норм, способів і строків сівби, режиму зрошення) на його продуктивність проводили у чотирьох польових дослідах. Вегетаційні і лабораторні дослідження з рисом проводили згідно методичних розробок Всеросійського науково-дослідного інституту рису (РФ) (Алешин Е.П., 1994; Комаров В.И., Корнейчук В.А., 1984; Сметанин А.П., 1979) і відповідних ДСТУ. За результатами наших досліджень встановлено, що схожість насіння рису зменшувалась пропорційно глибині його заробки в ґрунт (рис. Перевірка отриманих результатів в умовах польового досліду показала, що розкидний поверхневий спосіб сівби насіння зумовив підвищення урожайності рису на 0,5 т/га у сорту Мутант-428 і на 0,65 т/га у сорту Спальчик, порівняно з рядовим способом сівби насіння із заробкою його в ґрунт на глибину 1,5-2,0 см (табл.У дисертаційній роботі системно обґрунтовано елементи агроприйомів припосівного комплексу та режиму зрошення в загальній схемі вирощування рису на основі впровадження поверхневого розкидного способу сівби насіння та відповідно схеми зрошення за типом ?постійне затоплення?, що дозволяє при значному скороченні витрат підвищити ефективність виробництва зерна культури та зменшити негативний вплив галузі рисівництва на довкілля. Схожість насіння рису при цьому зростає на 44,0-47,2 % порівняно із заробленим насінням в ґрунт на 2,5 см і режимі зрошення по типу ?вкороченого затоплення? та на 54,8-60,4 % при постійному затопленні на рівні 10 см. Встановлено, що поверхневий спосіб сівби сприяє одночасному формуванню первинної та вторинної кореневої системи, в результаті покращується забезпеченість молодих рослин рису поживними речовинами, що обумовлює прискорення їх розвитку (на 5-7 діб) на стадії формування сходів, а загальне скорочення тривалості вегетаційного періоду становило 8-10 діб.