Історичний розвиток іудаїзму в Україні. Хасидизм–продукт української дійсності. Іудаїзм після 1917 р. Антирелігійна компанія М. Хрущова. Наступ на іудейські релігійні громади. Суспільно-релігійне становище радянських євреїв у 1964-2007.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА Кафедра історії України Спеціальність: історія і українознавство РЕФЕРАТ На тему: “Іудаїзм в Україні. Антирелігійна компанія М.Хрущова. Наступ на іудейські релігійні громади.” Студентки факультету історії та права ___________________ Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент ___________________ Кіровоград 2007 З М І С Т ВСТУП І. Хасидизм - продукт української дійсності. 1.2. ВИСНОВОК ЛІТЕРАТУРА ВСТУП. Важливість даної теми, пояснюється давністю та міцністю зв’язків між українськими та єврейськими народами, що сягають часів Київської русі. Особлива значимість надається такому мало дослідженому (але при цьому, дуже, важливому при з’ясуванні долі іудаїзму в Україні ) питанню, як антирелігійна компанія М. С. Хрущова. I. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ІУДАЇЗМУ В УКРАЇНІ. 1.1. В одному з написів говориться: В царювання царя Тиберія Юлія Рискупорида благочестивого, друга кесарів і друга римлян..., я, Христа, колишня дружина Друза, відпускаю в молитовні колишнього вихованця мого, Іракла, вільним раз (і назавжди) за моєю обітницею... і за участю в опіці синагоги іудеїв.[6.,78] До VIII ст. значна кількість євреїв оселилася в межах Хазарського каганату. Першою половиною X ст. датується лист єврейської громади Києва, знайдений у каїрській синагозі, з проханням допомогти жертві злодійства. Деякі історики зазначають, що в ті часи .євреї не відрізнялися від населення Київської Русі ні мовою, ні одягом. Євреї в Польсько - Литовській державі З XVI ст. в Україну через Польщу прибувають євреї з Німеччини; пізніше це переселення стає ще більш інтенсивним, оскільки Польсько-Литовська держава допускає на свою територію євреїв, вигнаних німецьким імператором Макси-міліаном І. Вже 1387 р. у Львові була вулиця, де мешкали виключно євреї (взагалі в цьому місті вони замешкали набагато раніше). Духовним керівником громади був рабин, його призначали на шість років, угоду можна було продовжити ще на чотири роки. Вища талмудична школа - єшива перебувала під опікою поважних рабинів: у XVI ст. ці школи відкривалися лише з дозволу короля. Заміжні жінки голили голови і носили перуки. Однак на відміну від багатьох єврейських країн євреї не мали якоїсь спеціальної відзнаки, яка б вказувала на їхню приналежність до народу Ізраїлю. Таємні саббатіанські гуртки й надалі діяли в Галичині та на Поділлі, серед українського єврейства поширюються всілякі забобони і єресі, найвідомішою з-поміж яких був франкізм (за імям засновника Лакова Франка). Серед його учнів були видатні законовчителі й містики свого часу: Йосиф Коен з Шаргорода, Меїр Марганіот зі Львова, Яаков Йосеф з Полон-ного, Леві Іцхак з Бердичева, бродський рабин Гершон Кур-товер та ін.[4.,250] Хоча хасидизм постав як наслідок розвитку єврейської містики, поява його останньої фази саме в Україні є, звичайно, не випадковою.