Огляд основних шляхів вирішення проблем застосування норм, що регулюють участь спеціаліста у цивільному судочинстві. Розробка науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення цивільного процесуального законодавства і практики його застосування.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України. Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Кройтор Володимир Андрійович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри цивільного права та процесу. Захист відбудеться 30 травня 2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.У звязку з цим у практиці правозастосування виникає ряд проблем: визначення процесуального статусу спеціаліста, мети його залучення до процесу, правове значення результатів діяльності, співвідношення з іншими учасниками процесу, особливості діяльності в різних стадіях цивільного процесу тощо. Проте більшість робіт, що стосуються питань участі спеціаліста в цивільному судочинстві, в основному торкаються форм і порядку використання спеціальних знань в цивільному процесі, а процесуальний статус і підстави участі спеціаліста не зазнали детального аналізу і оцінки. Мета наукового дослідження зумовила задачі наукового пошуку: узагальнити наукові праці, що торкаються питання участі спеціалістів у цивільному судочинстві; охарактеризувати розвиток і трансформацію участі спеціаліста в судочинстві в ретроспективі; виявити особливості участі спеціаліста за цивільним процесуальним законодавством України і зарубіжних країн; визначити поняття та завдання участі спеціаліста в сучасному цивільному судочинстві України; обґрунтувати доцільність залучення спеціаліста під час вчинення судом ряду процесуальних дій; охарактеризувати особливості процесуальної діяльності спеціалістів в окремих стадіях цивільного судочинства; розробити пропозиції щодо розширення кола прав і обовязків спеціаліста у виконавчому провадженні; довести необхідність удосконалення законодавчого регулювання участі спеціаліста в цивільному судочинстві і виконавчому провадженні. Дістало подальшого розвитку уявлення про права та обовязки спеціаліста в цивільному судочинстві, а саме, обґрунтовано необхідність визначення як обовязку відмови спеціаліста від участі в процесі через відсутність певних знань і навичок, закріплення обовязку спеціаліста відповідати на питання, поставлені особами, які беруть участь у справі, права спеціаліста на розяснення йому прав і обовязків. Набуло подальшого розвитку визначення спеціаліста як субєкта цивільного судочинства, а саме до ознак, що характеризують спеціаліста як субєкта цивільного судочинства, включено відсутність юридичної зацікавленості у результаті розгляду справи; порядок залучення спеціаліста до процесу за ухвалою суду з власної ініціативи або ініціативи осіб, які беруть участь у справі; мета залучення спеціаліста до процесу - надання судові консультативно-довідкової або технічної допомоги.Окрему увагу вчені приділяли доказовому значенню діяльності спеціаліста в процесі, дотримуючись при цьому полярних точок зору, а саме: прихильники однієї позиції вважали, що результати діяльності спеціалістів у процесі повинні мати доказове значення, інші переконували, що діяльність спеціаліста не породжує судового доказу. «Історичний аспект участі спеціаліста в судочинстві як процесуального явища» проводиться дослідження розвитку субінституту участі спеціаліста в цивільному судочинстві як процесуального явища, що дозволяє стверджувати: людство звертається до спеціальних знань під час здійснення судочинства з найдавніших часів. Проведений аналіз дозволив виділити ряд неузгодженостей: по-перше, ЦПК не дає однозначної відповіді, чи можливе залучення спеціаліста у справах позовного провадження за ініціативою суду; по-друге, у законі не вказується, на кого покладається тягар витрат, повязаних із явкою спеціаліста до суду, у разі, якщо спеціаліст залучений до процесу за ініціативою особи, яка бере участь у справі, проте не є стороною; по-третє, повноваження спеціаліста звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів процесуальний закон відносить одночасно і до прав, і до обовязків спеціаліста. У процесі дослідження поняття та завдань участі спеціаліста в цивільному судочинстві проведене розмежування компетенції спеціаліста, який залучається до процесу з метою консультування суду, і судового експерта. Спільними рисами експерта і спеціаліста також є наступне: діяльність названих субєктів заснована на нормах цивільного процесуального права, ними можуть бути лише громадяни, тобто фізичні особи, вони не мають юридичної зацікавленості у справі, і, нарешті, ні експерт, ні спеціаліст не можуть самостійно вступити до процесу, а залучаються за ініціативою суду і осіб, які беруть участь у справі.