Характеристика бойового співробітництва російських військ і патріотичних сил європейських країн у боротьбі проти імператора Наполеона. Розгляд політичної сторони створення Російсько-Німецького легіону, принципів його формування та бойового шляху.
Аннотация к работе
УЧАСТЬ РОСІЙСЬКО-НІМЕЦЬКОГО ДОБРОВОЛЬЧОГО ЛЕГІОНУ У ВИЗВОЛЬНІЙ БОРОТЬБІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН ПРОТИ НАПОЛЕОНА В 1812-1815 рр.Існувала також нагальна потреба в мобілізації збройних сил суверенних держав - союзників Франції, котрі були залучені до участі в поході на Росію на підставі укладених із Наполеоном договорів та угод. Лівен у травні 1811 р. писав із Берліна, що в Німеччині «всі погляди звертаються до Росії», і чимала кількість прусських офіцерів висловила «бажання вступити на службу в нашу армію у випадку війни з Францією» [10]. Однак керували Комітетом герцоги Ольденбурзькі: його офіційним головою був герцог Петро Фрідріх Ольденбурзький, який емігрував до Росії після захоплення його володінь Наполеоном; фактично ж роботу комітету направляв його син Георг Ольденбурзький, одружений на сестрі імператора Катерині Павлівні. Вже на перших засіданнях було підняте питання про формування з військовополонених і німців, які емігрували в Росію, легіону, котрий офіційно іменувався згодом «Російсько-Німецьким». У легіон також були зараховані німецькі офіцери, які емігрували ще до 1812 р. й перебували при російській армії, - підполковник Карл фон Клаузевіц (згодом знаменитий воєнний теоретик, автор книг «Про війну», «Війна 1812 року» тощо), капітан Ернст Фуль та інші.